#новини
Олександр Філіппенко, один з найвпізнаваніших акторів театру та кіно, восени 2026 року виступить в Ізраїлі з програмою «Де вихід? Де дорога?». Гастролі пройдуть у Нетанії, Ашдоді, Хайфі та Тель-Авіві.
Це не звичайний творчий вечір і не стандартна зустріч з артистом.
У програмі Філіппенко поєднує літературу, театр, особисті спогади та розмову про час — той самий час, який після 24 лютого 2022 року для багатьох людей розділився на «до» і «після».
Для ізраїльської аудиторії цей приїзд важливий не лише як культурна подія. Філіппенко — артист з великою радянською та російською біографією, але останні роки додали до його імені ще один контекст: публічна антивоєнна позиція, від’їзд з росії, підтримка України та продовження виступів вже за межами офіційної російської сцени.
Гастрольний графік охоплює чотири міста Ізраїлю. Усі виступи розпочнуться о 19:00.
7 жовтня 2026 року, середа
Гехаль а-Тарбут – Аудиторіум
вул. Разіель 4
9 жовтня 2026 року, п’ятниця
Матнас Дюна-Юд
вул. Керен Кайемет ле-Ісраель 90
11 жовтня 2026 року, неділя
Зал «Раппопорт»
пр. а-Насі 138
13 жовтня 2026 року, вівторок
Тель-Авівський музей – зал Реканаті
пр. Шауль а-Мелех 27
Квитки – доступні вже у продажу за посиланням

Для Нетанії, Ашдода, Хайфи та Тель-Авіва такі вечори зазвичай стають не просто частиною афіші, а точкою зустрічі різних аудиторій: людей, які пам’ятають Філіппенка за кіно та театром, репатріантів з України, української спільноти Ізраїлю, глядачів, для яких тема культури після війни перестала бути нейтральною.
Програма «Де вихід? Де дорога?» побудована як моноспектакль і особиста розмова з глядачем. Олександр Філіппенко виходить на сцену не лише як виконавець текстів, але і як людина, яка проживає ці тексти разом із залом.
Вечір буде зібраний з прози, віршів, театральних спогадів та історій з життя. У програмі заявлені фрагменти з «Мертвих душ» Миколи Гоголя, твори Михайла Зощенка «Пароход» і «Якість продукції», «Заповідник» Сергія Довлатова, «Різдвяна зірка» Бориса Пастернака, а також вірші Семена Кірсанова, Юрія Левітанського та Жені Беркович.
Тут важлива сама інтонація. Філіппенко давно відомий як актор, який вміє працювати на межі гротеску, іронії та трагічної глибини. Його манера не зводиться до красивого читання тексту: він перетворює літературний матеріал на живу сцену, де за кожним словом стоїть досвід, пам’ять і внутрішня свобода.
Окреме місце в програмі займуть особисті історії артиста — про зйомки у двох версіях «Майстра і Маргарити», про роботу з Сергієм Юрським, Олексієм Германом, Сергієм Лозницею та іншими режисерами. Для глядачів це шанс почути не лише відомі тексти, але й закулісну історію епохи, розказану людиною, яка була її безпосереднім учасником.
Олександр Філіппенко народився 2 вересня 1944 року в Москві. Він закінчив МФТІ, потім Театральне училище імені Щукіна, працював у Театрі на Таганці, Театрі імені Вахтангова, Театрі Моссовета. У його фільмографії — понад сто робіт, включаючи «Візит до Мінотавра», «Важко бути богом», «Майстер і Маргарита», «Наш бронепоїзд», «Кидок», «Кроки імператора» та інші картини.
При цьому український слід у його біографії теж помітний.
Філіппенко знімався у фільмах і телепроектах, пов’язаних з українським кіно та українськими студіями: «Бумбараш», «Народжена революцією», «Останній засіб королів», «Чорна стріла», «Міст через життя», «Яма», «Жінка для всіх», «Я сама».
Для багатьох глядачів він запам’ятався як один з найяскравіших виконавців ролей «темної сторони» в радянському та пострадянському кіно. Філіппенко грав персонажів з різкою, майже гротескною енергетикою: Кощія Безсмертного, Смерть, Коров’єва та Азазелло у версіях «Майстра і Маргарити». Пізніше широка аудиторія також пам’ятала його за роллю Андрія Забалуєва в серіалі «Бідна Настя».
Але сьогодні біографія Філіппенка читається вже не лише через список ролей.
Ще в березні 2014 року, після російської інтервенції в Україну та окупації Криму, він разом з рядом відомих російських діячів науки та культури висловив незгоду з політикою російської влади в Криму. Ця позиція була викладена у відкритому листі.
У 2018 році Філіппенко також підтримував українського режисера Олега Сенцова, який перебував у російському ув’язненні.
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну артист відкрито виступив проти війни. У публікаціях українських та емігрантських медіа повідомлялося, що його від’їзд з росії був пов’язаний саме з політичною позицією. Театр Моссовета у 2022 році не продовжив з ним контракт, а концерти в росії почали скасовуватися.
У своєму інтерв’ю DW Олександр Філіппенко заявив, що для нього 24 лютого 2022, коли Росія напала на Україну, є одним з найганебніших днів у його житті. Він без роздумів поїхав з рідної країни і влаштувався з сім’єю в Литві.
Актор заявив, що соромиться за Росію і не хоче повертатися в країну, куди повернулися диктаторські часи, проти яких він виступав ще за СРСР.
Більше того, Олександр виступив з концертом у Вільнюсі, де всі кошти від продажу квитків були спрямовані на допомогу ЗСУ. Актор також критикує російську пропаганду та дезінформацію про війну.
Особливим символом стала його фотографія у вишиванці, опублікована в День української вишиванки. У підписі артист згадував Київ, студію Довженка, каштани, друзів, затишок і тепло. Для багатьох цей жест був важливий саме тому, що походив від людини, чиє професійне життя десятиліттями було пов’язане з російською сценою, але яка не стала ховатися за нею після початку війни.
Разом з сім’єю він проживає у Вільнюсі (Литва) і займається волонтерською діяльністю, беручи участь у зборі коштів на допомогу українцям.
Після переїзду в Європу артист не залишився осторонь і активно допомагає збирати кошти для постраждалих від війни українців.
Артист різко висловлюється про диктаторські режими і багаторазово заявляв, що не збирається повертатися в Росію.

У ряді публікацій також повідомлялося, що Філіппенко виступав з літературними концертами в Європі, а кошти від окремих заходів спрямовувалися на допомогу Україні та ЗСУ. Крім того, актор критикував російську пропаганду та дезінформацію про війну.
Для НАновини — Новини Ізраїлю – Nikk.Agency приїзд Олександра Філіппенка в Ізраїль виглядає не лише як пункт культурної афіші. Це подія знаходиться на перетині театру, пам’яті, війни та особистого вибору. В Ізраїлі, де живе велика українська спільнота і багато людей, пов’язаних з культурою колишнього СРСР, такий контекст зчитується особливо гостро.
Назва програми «Де вихід? Де дорога?» у цьому сенсі звучить майже біографічно. Це питання не лише літературне, але й людське. Де вихід для артиста, коли звична країна перетворюється на джерело війни? Де дорога, якщо стара сцена закривається, а мовчання стає формою згоди?
Філіппенко відповідає на це не лозунгом, а сценою. Літературою. Голосом. Пам’яттю.
Саме тому ізраїльські виступи в жовтні 2026 року можуть стати більше, ніж гастролями відомого актора. Для одних глядачів це буде зустріч з майстром театру та кіно. Для інших — вечір про ціну особистої позиції. Для третіх — можливість почути, як класична література раптом починає говорити про сьогоднішній день без прямих політичних декларацій.
«Де вихід? Де дорога?» — питання, яке кожен глядач, можливо, почує по-своєму. Але в історії Олександра Філіппенка він вже отримав конкретне продовження: не мовчати, не повертатися до зручної ролі і йти туди, де слово ще може звучати вільно.
Гастрольний графік охоплює чотири міста Ізраїлю. Усі виступи розпочнуться о 19:00.
7 жовтня 2026 року, середа
Гехаль а-Тарбут – Аудиторіум
вул. Разіель 4
9 жовтня 2026 року, п’ятниця
Матнас Дюна-Юд
вул. Керен Кайемет ле-Ісраель 90
11 жовтня 2026 року, неділя
Зал «Раппопорт»
пр. а-Насі 138
13 жовтня 2026 року, вівторок
Тель-Авівський музей – зал Реканаті
пр. Шауль а-Мелех 27
Квитки – доступні вже у продажу за посиланням
Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю
– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю
Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...
https://ukr.co.il/?p=8371
#новини #купкаізраїль