#новини

Європейці більше не впевнені, що США захистять їх у разі війни

В Європі відбувся не просто політичний спір про Дональда Трампа, НАТО чи витрати на оборону. Відбувся психологічний перелом: жителі європейських країн все менше вірять, що Сполучені Штати автоматично прийдуть їм на допомогу, якщо їхня країна зазнає нападу.

Це важливий сигнал не тільки для Брюсселя, Варшави, Берліна, Києва чи Парижа. Для Ізраїлю це опитування теж звучить як серйозне попередження. У регіоні, де поруч Іран, ХАМАС, Хезболла, хусити, проксі-мережі та постійна загроза багатофронтової війни, не можна будувати безпеку лише на обіцянках союзників.

10 червня 2026 року Європейська рада з міжнародних відносин — ECFR — опублікувала дослідження Home alone: Europeans are ready to defend themselves. Опитування проводилося в травні 2026 року серед дорослого населення 15 європейських країн: Австрії, Болгарії, Данії, Естонії, Франції, Німеччини, Угорщини, Італії, Нідерландів, Польщі, Португалії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Великобританії. Загальна вибірка склала 19 481 респондент.

Головна цифра виглядає різко: лише 11% європейців тепер вважають США справжнім союзником. Ще в листопаді 2024 року таких було 22%, а приблизно за півроку до нинішнього дослідження — 16%. Тобто падіння довіри до Америки йде не випадковим сплеском, а стійкою лінією вниз.

При цьому 25% респондентів вже бачать у США або суперника, або противника. Близько половини європейської публіки сприймає Америку не як союзника, а як «необхідного партнера» — країну, з якою доводиться співпрацювати, але якій вже не довіряють так, як раніше.

Це дуже важлива різниця.

Європа не стала повністю антиамериканською.

Вона не хоче спалити мости з Вашингтоном. Але вона перестала дивитися на США як на силу, яка завжди прийде першою, завжди врятує і завжди виконає колишні зобов’язання без політичних умов.

Ні в одній з 15 країн більшість не вірить в американську допомогу

Найбільш тривожний блок дослідження стосується прямого питання безпеки: чи допоможуть США, якщо країна зазнає нападу?

За даними ECFR, більшість ні в одній з 15 опитаних країн тепер не вважає, що США обов’язково прийдуть на допомогу в разі атаки. Це майже історичний зсув для Європи, яка десятиліттями жила під американською військовою парасолькою після Другої світової війни і особливо під час холодної війни.

Навіть Польща, яку зазвичай вважають однією з найбільш проамериканських держав Європи, показує обережність. Там лише 37% опитаних заявили, що повністю або достатньо впевнені в американській військовій допомозі. Це більше, ніж у багатьох інших країнах, але навіть у Польщі немає більшості, яка спокійно каже: так, Америка точно захистить нас.

В Іспанії показник ще нижчий — близько 12%. У середньому по всіх 15 країнах рівень впевненості в допомозі США становить приблизно 23,8%. Іншими словами, менше чверті європейців дійсно вірять, що Вашингтон автоматично стане поруч з їхньою країною в момент військової загрози.

На цьому фоні зростає довіра до сусідів.

У всіх країнах, крім Болгарії, більшість респондентів впевнені, що хоча б частина європейських партнерів допоможе їм у разі нападу. Середній показник з цього питання — близько 65,1%. Європа все менше дивиться через Атлантику і все більше починає дивитися на власний континент.

Чому це важливо для Ізраїлю: союзник не замінює власну силу

Для Ізраїлю цей європейський страх перед ненадійністю США — не академічна тема. Ізраїль десятиліттями будує стратегічне партнерство з Америкою. Це партнерство реальне, глибоке і життєво важливе: військова допомога, дипломатична підтримка, спільні проекти ППО, координація по Ірану, постачання озброєнь, політичний захист на міжнародних майданчиках.

Але європейське опитування нагадує неприємну річ: навіть найсильніший союзник діє, виходячи зі своєї внутрішньої політики.

У США є вибори, Конгрес, Білий дім, громадська думка, втома від воєн, економічні кризи, ізоляціоністські настрої та власні стратегічні інтереси.

Ізраїль після 7 жовтня 2023 року особливо ясно побачив, що в момент катастрофи перші години, перші рішення і перші удари доводиться витримувати самостійно. Союзники можуть допомогти, підтримати, надіслати боєприпаси, дати дипломатичний ресурс, брати участь у відбитті ракетних атак. Але вони не замінюють власну армію, розвідку, ППО, громадянську стійкість, економіку і політичну волю.

У цьому і є головний урок для Ізраїлю.

Союз з США потрібно берегти, зміцнювати і розвивати.

Але не можна перетворювати його на заміну власної стратегії безпеки.

Маленька країна в важкому регіоні не має права жити в ілюзії, що хтось інший завжди вирішить її долю.

Європейці тільки зараз масово приходять до того, що Ізраїль давно знає на практиці: безпека починається не з декларацій, а з готовності захищати себе. НАТО, договори, союзи і дипломатія важливі, але в критичний момент вирішують підготовка, озброєння, технологічна перевага, мобілізація суспільства і здатність швидко діяти.

Саме тому для ізраїльської аудиторії НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency цей сюжет важливий не як європейська статистика, а як дзеркало. Якщо навіть великі європейські країни починають сумніватися, що США обов’язково захистять їх у разі нападу, Ізраїлю тим більше не можна дозволяти собі стратегічну розслабленість.

Європа не хоче замінити НАТО, але хоче менше залежати від США

Цікаво, що європейці не вимагають негайно замінити НАТО повністю європейською оборонною структурою. За даними ECFR, лише 29% респондентів вважають гарною ідеєю створення оборонної організації тільки для Європи замість НАТО. Приблизно 28% виступають проти. Решта поки не мають жорсткої позиції.

Це показує не революцію, а прагматизм. Європа не хоче порвати з США. Вона сподівається, що трансатлантичні відносини можуть покращитися після закінчення президентства Дональда Трампа. Більшість респондентів вважає, що відносини між Європою і Америкою, ймовірно, стануть кращими після Трампа.

Але при цьому європейці вже не хочуть залишатися без власного ключа від дому. У дослідженні це порівнюється з образом з фільму Home Alone: дитина залишилася вдома одна, розуміє, що захист зник, і змушена сама зміцнювати дім. Європа не хоче назавжди залишитися без Америки, але вона вже не може робити вигляд, що нічого не змінилося.

Звідси підтримка більш самостійної оборони. Європейці в цілому виступають за зростання оборонних витрат, за зниження залежності від США у сфері безпеки, за покупку європейської зброї і за більш серйозну європейську оборонну політику. Тільки в Польщі більшість виборців вважає гарною ідеєю купувати більше американського озброєння.

У деяких країнах зростає готовність обговорювати навіть європейський ядерний стримуючий потенціал. За даними ECFR, у Данії та Італії ставлення до цієї ідеї стало теплішим, а британці, які раніше твердо виступали проти ідеї ділитися своїм ядерним арсеналом, тепер розділилися приблизно порівну.

Ще один важливий показник — ставлення до загального боргу для оборонних витрат.

Європейці, включаючи виборців правлячих партій в Австрії, Данії, Німеччині, Нідерландах і Швеції, в більшості підтримують ідею спільного європейського боргу для фінансування оборони. Для Європи, де розмови про загальний борг завжди були політично болючими, це серйозний зсув.

Але тут є межі. Коли людей ставлять перед вибором між обороною і іншими соціальними витратами, відповіді стають обережнішими. У Німеччині, Італії та Іспанії більшість або значна частина суспільства не хоче, щоб військові витрати зростали за рахунок внутрішніх потреб. Тобто європейці готові до більшої самостійності, але не готові автоматично платити будь-яку ціну.

Україна, Росія, енергія і нова Європа без колишніх ілюзій

Окрема частина дослідження стосується України.

Європейці в більшості країн продовжують підтримувати Україну в її самообороні проти російської агресії. У багатьох країнах Україну сприймають або як союзника, або як необхідного партнера, з яким Європі потрібно стратегічно співпрацювати. Більше того, майже всюди ставлення до України зараз краще, ніж ставлення до США, за винятком Польщі та Угорщини, де є окремі складні двосторонні сюжети з Києвом.

Але підтримка України не означає готовність до будь-яких кроків. За даними ECFR, європейці в основному не підтримують відправку своїх військ в Україну після можливого миру. Особливо важливо, що проти такого сценарію виступає більшість у Німеччині, Франції та Польщі — трьох ключових країнах європейської оборони.

Також в Європі немає стійкого консенсусу щодо вступу України в ЄС «в поточному контексті».

Це не означає, що європейці відкидають розширення Євросоюзу взагалі. Наприклад, до західного розширення, включаючи можливе повернення Великобританії в ЄС, ставлення набагато м’якше. Але східне розширення викликає більше тривоги.

Сильний опір східному розширенню ЄС помітний в Австрії, Болгарії та Угорщині. В Естонії, Франції, Німеччині та Польщі громадська думка більш розділена. У Нідерландах, які зазвичай вважають скептичними до розширення, публіка навіть трохи схиляється до підтримки східного розширення, але без великого ентузіазму.

Для України це складний сигнал. Європейці підтримують її боротьбу проти російської агресії, але не хочуть автоматично брати на себе всі ризики — ні військові, ні інституційні, ні фінансові. Тому Києву і його союзникам доведеться пояснювати підтримку України не тільки через мораль, але й через безпеку самої Європи.

Росія як урок залежності: європейці не хочуть назад до російського газу

Ще один важливий висновок дослідження стосується енергетики. Незважаючи на зростання цін, тривогу через нову енергетичну кризу і тиск на рівень життя, більшість європейців не хоче повертатися до залежності від російської нафти і газу.

Підтримка повернення до російських енергоносіїв сильніше помітна тільки в Болгарії, Угорщині та Італії, а також серед частини радикально-правих електоратів в інших країнах, включаючи AfD в Німеччині і National Rally у Франції. Але в цілому по континенту більшість віддає перевагу розвитку власної європейської енергії, особливо відновлюваних джерел і інших внутрішніх енергетичних секторів.

Для Ізраїлю цей блок теж важливий.

Національна безпека сьогодні — це не тільки армія. Це енергетика, інфраструктура, кіберзахист, логістика, порти, газові родовища, електромережі, водні ресурси, резервні системи, виробництво озброєнь і здатність економіки витримати довгу кризу.

Європа після 2022 року дорого заплатила за залежність від російських енергоресурсів. Тепер значна частина суспільства розуміє: дешевий газ від агресивної держави може виявитися дуже дорогим, коли починається війна. Для Ізраїлю, який живе в регіоні постійної загрози, це не теорія, а практична формула виживання.

Що це опитування говорить про новий світовий порядок

Новий європейський настрій можна описати однією фразою: менше довіри, більше самостійності. США залишаються найважливішою силою, але віра в автоматичний американський захист зникає. Європа ще не стала повноцінним самостійним військовим центром, але вже психологічно вийшла з старої моделі, де Вашингтон завжди приходить першим.

Для Ізраїлю це має звучати як попередження без паніки. Не треба руйнувати союз з США, навпаки — його потрібно зміцнювати. Але паралельно Ізраїлю важливо розширювати власну оборонну промисловість, інвестувати в системи ППО, ракети-перехоплювачі, дрони, розвідку, кібербезпеку, автономні технології, громадянську оборону, північні і південні укріплення, енергетичну стійкість і внутрішню готовність до довгого конфлікту.

Європейське опитування показує, що навіть багаті і великі країни починають розуміти ціну залежності. Коли союзник далеко, коли в його політиці змінюється президент, коли суспільство втомлюється від зовнішніх зобов’язань, колишні гарантії стають менш твердими.

Ізраїль не може дозволити собі таку розкіш. Для країни, де відстані вимірюються не тисячами кілометрів, а хвилинами польоту ракети, безпека не може залежати тільки від настрою Вашингтона, Брюсселя чи будь-якої іншої столиці.

Головний висновок з дослідження ECFR звучить жорстко, але чесно: союзники потрібні, але виживає той, хто готовий захищати себе сам. Європа до цього тільки приходить. Ізраїль живе з цим уроком кожен день.

І якщо європейці сьогодні прокидаються в світі без колишньої американської парасольки, Ізраїлю важливо дивитися на це не як на чужу проблему. Це частина загальної реальності XXI століття, де декларації більше не замінюють силу, а міжнародні обіцянки працюють тільки тоді, коли у країни є власна здатність тримати удар.

Ізраїлю потрібен новий європейський контур: ЄС і Україна як партнери

Для Ізраїлю один з виходів з нової світової невизначеності — не відхід від США, а розширення кола надійних партнерств. Американський союз залишається ключовим, але спиратися тільки на Вашингтон у 2026 році вже занадто ризиковано. Якщо Європа сама починає розуміти, що безпеку не можна будувати на одній зовнішній гарантії, Ізраїлю тим більше потрібно діяти ширше.

Перше напрямок — відновлення нормальних, сильних і партнерських відносин з Європейським союзом. Не формально і не через взаємні претензії, а через практичний інтерес: безпека, технології, кіберзахист, медицина, водні рішення, енергетика, ППО, боротьба з тероризмом і захист критичної інфраструктури.

Але для цього Ізраїлю доведеться змінювати тон. Не можна вимагати від Європи розуміння ізраїльських загроз і одночасно ігнорувати європейський страх перед російською агресією, війною в Україні і розпадом колишньої системи безпеки. Якщо Ізраїль хоче, щоб у Брюсселі, Берліні, Парижі, Варшаві і Празі краще розуміли біль після 7 жовтня, він сам повинен ясніше розуміти європейський біль після 24 лютого 2022 року.

Україна може стати мостом до нової Європи

Україна сьогодні для багатьох європейських країн — не просто держава, яка обороняється від росії. Вона стала символом того, що війна в Європі знову можлива, а диктатури знову перевіряють демократичний світ на слабкість.

Ізраїлю доведеться чесніше переглянути український напрямок. Обережність зрозуміла: поруч Сирія, російська присутність в регіоні, Іран, Хезболла і складна дипломатія. Але надмірна дистанція від України теж має ціну. Вона погіршує сприйняття Ізраїлю в Європі і створює відчуття, що Єрусалим хоче розуміння своєї війни, але не готовий достатньо ясно говорити про війну іншої країни проти агресора.

Мова не обов’язково про різкі кроки. Є практичні напрямки: гуманітарна допомога, медицина, реабілітація поранених, системи раннього попередження, захист громадянської інфраструктури, кіберспівробітництво, розмінування, робота з єврейською спадщиною України і українськими громадами.

Що Ізраїлю доведеться змінити

Ізраїлю потрібно перестати дивитися на Європу тільки як на джерело критики і тиску. Так, в Європі є подвійні стандарти, антиизраїльські кампанії і політики, які жорстко засуджують Ізраїль, але м’якше говорять про ХАМАС, Іран або російську агресію. Але Європа не однорідна.

Є країни Східної Європи, Балтія, Німеччина, Франція, Чехія, Польща, Скандинавія, єврейські і українські громади, оборонні компанії, університети, технологічні центри і муніципальні партнерства. Ізраїлю потрібна точна карта союзників, противників і тих, з ким можна працювати.

Нова формула повинна бути простою: США — головний союзник, Європа — стратегічний партнер, Україна — важливий напрямок. Це не вибір між Вашингтоном і Брюсселем. Це спроба не залишитися одному в світі, де навіть американська гарантія вже не сприймається як автоматична.

Якщо Ізраїль хоче, щоб Європа краще розуміла загрози ХАМАСа, Хезболли, Ірану і хуситів, Ізраїлю потрібно ясніше розуміти європейський страх перед росією. У новій реальності безпека будується не на одному великому союзнику, а на мережі партнерств, довіри і взаємного розуміння.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=8459
#новини #купкаізраїль