#новини

ООН повідомляє про зниження, але криза не закінчилася

У світі вперше за останнє десятиліття скоротилася кількість людей, змушених покинути свої домівки через війни, переслідування, катастрофи та руйнування нормального життя. Про це йдеться у новій доповіді Управління Верховного комісара ООН у справах біженців опублікованій 11 червня 2026.

На перший погляд, цифра виглядає як рідкісний позитивний сигнал: у 2025 році загальна кількість вимушено переміщених людей знизилася на 5,4 млн осіб, або приблизно на 4%.

Але за цією статистикою немає відчуття перемоги. Навіть після зниження йдеться про 117,8 млн осіб, які живуть не там, де жили раніше, не так, як жили раніше, і часто не знають, чи зможуть коли-небудь повернутися до нормального життя.

Для ізраїльської аудиторії ця тема не виглядає далекою. Ізраїль добре розуміє, що таке життя поруч із війною, евакуація, сім’ї без дому, діти в тривозі та люди, які місяцями не можуть повернутися до своїх міст. Тому доповідь ООН — це не просто міжнародна статистика, а дзеркало цілої епохи, де війни змінюють демографію швидше, ніж дипломатія встигає реагувати.

За даними УВКБ, у 2025 році кількість біженців становила 35,6 млн осіб, а внутрішньо переміщених осіб — 68,6 млн. Останні залишаються в межах своєї країни, але фактично втрачають дім, роботу, звичне середовище та безпеку.

Чому цифри знизилися

Головна причина зниження — масові повернення людей у країни та регіони походження. У 2025 році кількість таких повернень зросла на 50% порівняно з попереднім роком і перевищила 14,7 млн осіб.

Це один з найбільших показників за всю 60-річну історію спостережень УВКБ.

У місця постійного проживання повернулися 4,4 млн біженців і 10,3 млн внутрішньо переміщених осіб. Особливо помітне зростання повернень було зафіксовано в Афганістані, Судані та Сирії.

Однак у доповіді є важлива застереження: далеко не всі поверталися добровільно і безпечно. У багатьох випадках люди виїжджали з країн перебування не тому, що вдома стало спокійно, а тому що життя у вигнанні ставало занадто важким.

Зростання цін, бідність, відсутність роботи, тиск на системи допомоги, втома приймаючих суспільств і скорочення гуманітарних програм підштовхували людей назад — іноді в зруйновані райони, іноді в нестабільні умови, іноді туди, де загроза нікуди не зникла.

Саме тому скорочення загальної цифри не можна читати як закінчення кризи. Воно показує не тільки рух до вирішення, але й тиск на тих, хто вже роками живе між минулим життям і неможливим майбутнім.

Мільйони людей залишаються в пастці вигнання

Верховний комісар ООН у справах біженців Бархам Салех, представляючи щорічну доповідь про глобальні тенденції, підкреслив, що масштаби вимушеного переміщення залишаються неприпустимо високими.

За оцінкою УВКБ, близько 70% біженців продовжують жити в умовах затяжного вигнання. Це означає роки без ясного статусу, без стійкого доходу, без нормального планування майбутнього для дітей і сім’ї.

Майже стільки ж — 68% — перебувають у країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Тобто основне навантаження несуть не найбагатші держави світу, а країни, які самі часто стикаються з економічними, соціальними та політичними проблемами.

Для читачів НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency тут важливий не тільки гуманітарний, але й політичний висновок: світова система притулку тримається на перевантажених державах, а не на красивих деклараціях. Коли кризи затягуються, біженці стають частиною внутрішньої політики приймаючих країн, а тема міграції перетворюється на інструмент тиску, виборів і міжнародного торгу.

Бархам Салех сформулював це жорстко: для занадто багатьох біженців переміщення рятує життя, але саме стає вироком.

І це, мабуть, ключова фраза всієї доповіді. Людина рятується від війни, але потім роками залежить від гуманітарної допомоги, живе в бідності і не має реального виходу — ні повноцінної інтеграції, ні безпечного повернення, ні переселення в третю країну.

Ціль УВКБ до 2035 року

Управління ООН ставить перед собою завдання до 2035 року більш ніж удвічі скоротити кількість біженців, які живуть у тривалому переміщенні і залежать від гуманітарної допомоги.

Для цього пропонується розширювати кілька напрямків: добровільне повернення, переселення в треті країни, гуманітарні візи, сімейне возз’єднання, освітні програми, доступ до роботи і фінансової самостійності.

Окремий акцент зроблено на включенні біженців у національні системи освіти, охорони здоров’я, фінансових послуг і ринки праці. Логіка зрозуміла: якщо людина може працювати, вчитися, платити податки і утримувати сім’ю, вона менше залежить від гуманітарних організацій і більше вносить в економіку приймаючої країни.

Але для цього потрібні інвестиції, політична воля і готовність держав бачити в біженцях не тільки проблему, але й людей з професіями, навичками, сім’ями і потенціалом.

УВКБ також закликає створити умови, за яких заробіток біженців дозволить їм жити не нижче офіційної межі бідності в приймаючих країнах. Без цього розмови про самостійність залишаються красивою формулою, а не реальною політикою.

Україна, Судан, Сирія і Близький Схід: де криза найважча

Більше 70% біженців та інших людей, які потребують міжнародного захисту, походять всього з шести країн: Афганістану, Венесуели, Сирії, Судану, України та Південного Судану.

Цей список показує, що світова карта переміщення складається не з випадкових сплесків, а з затяжних криз. Одні тривають десятиліттями, інші різко загострилися після повномасштабних воєн, треті стали результатом розпаду держави, бідності та насильства.

Україна залишається серед головних джерел вимушеного переміщення через російську агресію. Мільйони українців були змушені виїхати за кордон або покинути свої домівки всередині країни. Для Ізраїлю український напрямок має особливе значення: тут живе велика російськомовна та україномовна громада, у багатьох є родичі в Україні, а війна безпосередньо впливає на суспільні зв’язки, політику пам’яті та ставлення до безпеки.

Найбільшими приймаючими країнами у 2025 році стали Колумбія — 2,8 млн осіб, Німеччина — 2,7 млн, Туреччина — 2,4 млн, Уганда — 1,9 млн, Іран — 1,7 млн, Чад — 1,5 млн і Пакистан — 1,3 млн.

Ця географія важлива. Вона показує, що біженці найчастіше залишаються поруч із регіоном кризи, а не відправляються на інший кінець світу. Тому сусідні держави приймають на себе перший і найважчий удар.

Внутрішнє переміщення і нові хвилі кризи

До кінця 2025 року у світі налічувалося 68,6 млн внутрішньо переміщених осіб. Це на 7% менше, ніж роком раніше, але все одно залишається колосальною цифрою.

Найбільшою кризовою ситуацією залишався Судан, де всередині країни були переміщені 9,1 млн осіб. Суданська криза вже давно перестала бути регіональною новиною: вона впливає на Чад, Єгипет, гуманітарні маршрути, продовольчу безпеку і всю систему допомоги в Африці.

У доповіді також зазначається, що війна на Близькому Сході, яка почалася в лютому 2026 року, призвела до переміщення близько 1 млн осіб у Лівані та 3,2 млн осіб в Ірані.

Для Ізраїлю такі дані звучать особливо тривожно. Коли мільйони людей переміщуються в сусідніх або близьких регіонах, це майже завжди означає нестабільність, зростання тиску на кордони, гуманітарні ризики, посилення радикальних структур і нові виклики для безпеки.

НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядає такі звіти не як суху статистику ООН, а як частину загальної картини: сучасна війна рідко залишається всередині однієї країни. Вона змінює сусідні суспільства, маршрути міграції, політичні союзи, ринок праці, безпеку та інформаційний порядок денний.

Без громадянства і без захисту

Окрема частина доповіді присвячена особам без громадянства. До кінця 2025 року у світі налічувалося близько 4,5 млн таких людей, що на 3% більше, ніж роком раніше.

Без громадянства людина часто не може нормально оформити документи, отримати доступ до освіти, медицини, роботи, власності та базового правового захисту. Це не просто бюрократичний статус, а фактичне виключення з системи.

При цьому майже 46 тисяч осіб у 24 країнах у 2025 році змогли отримати документи і позбутися статусу безгромадянства. На тлі мільйонів це небагато, але для кожної конкретної сім’ї такий документ означає можливість почати життя заново.

Головний висновок доповіді ООН звучить обережно: світ вперше за десятиліття побачив зниження числа вимушено переміщених людей, але це зниження не можна вважати вирішенням проблеми.

Поки тривають війни в Україні, Судані, Сирії, на Близькому Сході та в інших регіонах, мільйони людей будуть жити між страхом повернення і неможливістю влаштуватися на новому місці. А отже, питання біженців залишається не тільки гуманітарним, але й стратегічним — для Європи, Близького Сходу, Ізраїлю та всієї міжнародної системи безпеки.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=8462
#новини #купкаізраїль