#новини

23 квітня 2026 року генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ та засновник фонду «Закриємо небо України», заявив, що власна українська система ППО за принципами ізраїльського «Залізного купола» не зможе стати універсальним рішенням війни з Росією. Його ключова думка звучить жорстко, але тверезо: навіть сильна і технологічна система не дає абсолютного захисту, а розмови про «чудо-комплекс», який закриє всі загрози одразу, не відповідають реальності.

Для ізраїльської аудиторії ця тема особливо чутлива, тому що сам образ «Залізного купола» давно став символом ефективної оборони країни. Але саме тому важливо уточнювати деталі. Ізраїльська модель будується не на одній батареї і не на одній назві, а на багатошаровій архітектурі, де працюють різні засоби проти різних типів загроз. І коли українські військові наводять у приклад ізраїльський досвід, мова йде не про пряме копіювання, а про спробу адаптувати окремі принципи під зовсім іншу війну, інший масштаб території та інший спектр атак.

Чому «Залізний купол» не вирішує все

За словами Романенка, ізраїльський «Залізний купол» створювався передусім для перехоплення ракет і снарядів малого і середнього радіуса, включаючи загрози типу залпів з реактивних систем. Він нагадав, що система ефективна проти певного класу цілей, але не є абсолютним захистом в умовах масованого і перевантаженого удару. Іншими словами, навіть дуже сильна система починає відчувати межі, коли по ній б’ють великою кількістю цілей одночасно.

Це важливе зауваження, тому що в публічних дискусіях ізраїльська ППО нерідко сприймається майже як технічне диво без слабких місць. На практиці і Ізраїль, і Україна стикаються з однією і тією ж базовою проблемою: в повітрі завжди є питання насичення. Якщо атак занадто багато, якщо вони йдуть хвилями, якщо використовуються різні типи засобів ураження, то навіть високі показники перехоплення не означають повної невразливості.

Романенко окремо підкреслив і іншу думку: Ізраїль має не тільки потужну ППО, але і ПРО, тобто протиракетну оборону, а крім того — порівняно невелику територію. Однак навіть при такому наборі умов показники перехоплення, за його словами, знаходяться приблизно на рівні близько 90%, як і в українському випадку за рядом напрямків. А ось стовідсоткового результату, підкреслив він, на сьогодні не може гарантувати жодна система в світі.

Чому це особливо важливо для України

Для України проблема виглядає ще важче. Якщо Ізраїль захищає компактну територію в умовах дуже щільної оборонної архітектури, то Україна змушена закривати величезний простір, велике число інфраструктурних об’єктів, міста на значній відстані один від одного і одночасно реагувати на комбіновані російські удари.

Саме тому сама ідея «зробити свій Залізний купол і вирішити питання» звучить красиво тільки на рівні гасла. В реальності мова йде про довге і дороге побудування складної системи, де одне рішення не замінює інше, а кожна технологія закриває тільки свою частину загроз.

Які цілі залишаються найважчими

За оцінкою Романенка, для України особливо складною залишається боротьба з балістичними ракетами. Він прямо назвав «Іскандер», «Кинджал» і «Циркон» серед тих загроз, які створюють найбільш важке навантаження для оборони. Це той клас цілей, де вимоги до швидкості реакції, точності, радарного забезпечення і вартості перехоплення особливо високі.

Але і на цьому список проблем не закінчується. Окрім балістики, величезну загрозу продовжують створювати і «шахеди», які виснажують оборону постійністю, масовістю і порівняно дешевим застосуванням. Саме ця комбінація — дорогі складні ракети плюс масові дрони — і робить нинішню повітряну війну такою важкою для будь-якої країни.

Для ізраїльського читача тут є важливий практичний висновок. Ізраїльський досвід дійсно цінний, але він працює як частина цілої системи, а не як чарівна формула. НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency в такому сюжеті бачать головний сенс в іншому: сучасний захист неба — це вже не суперечка про те, яка система «краща», а питання про те, як вибудувати ешелоновану оборону, де є місце радарам, перехоплювачам, авіації, мобільним підрозділам, засобам РЕБ і новому поколінню безпілотних рішень.

Мала ППО і нова ставка на перехоплення дронів

Романенко зазначив, що в Україні вже сформована так звана мала ППО. На рівні бригад діють штатні підрозділи, які працюють по ворожих безпілотниках. Мова йде і про мобільні групи, і про дрони-перехоплювачі, які стають все більш важливою частиною оборони на тлі зростаючої ролі безпілотників у війні.

Однак і тут він позначив межі поточних можливостей. Поки логіка роботи виглядає як «один оператор — один дрон». Наступний етап, за його словами, повинен полягати в переході до моделі, де один оператор зможе керувати вже роєм дронів-перехоплювачів. Це різко підвищило б масштабованість і ефективність такої оборони, але поки значна частина цих рішень залишається питанням перспективи, а не повністю розгорнутою повсякденною практикою.

Саме в цьому місці його коментар звучить особливо реалістично. Він не обіцяє швидкого технологічного дива і не створює ілюзію, ніби нова розробка вже завтра зніме всі загрози. Навпаки, мова йде про поступовий перехід від штучного захисту до масового, де ключовим фактором стане не тільки якість окремого перехоплювача, але і здатність керувати великою кількістю таких засобів одночасно.

Що вже впроваджується і до чого йде війна

Окремим фоном для цих слів стала заява від 23 квітня 2026 року міністра оборони Михайла Федорова про те, що Україна впровадила технологію віддаленого управління дронами-перехоплювачами. За його словами, це дозволяє операторам знищувати повітряні цілі на відстанях у сотні і тисячі кілометрів.

Ця деталь добре показує, в який бік взагалі рухається сучасна оборона. Війна в повітрі все менше зводиться до класичної дуелі «ракета проти ракети» і все більше перетворюється на складну мережу, де важливі віддалене управління, автоматизація, координація, дешеві масові рішення і здатність швидко адаптуватися до нових типів атак.

Для Ізраїлю в цьому є подвійний інтерес. З одного боку, ізраїльський досвід багатошарової ППО залишається одним з найбільш вивчених у світі. З іншого — сама природа загроз змінюється так швидко, що навіть найвідоміші оборонні моделі більше не можна сприймати як готовий шаблон, який можна просто перенести в іншу країну без поправки на географію, масштаб війни і тип противника.

У цьому і полягає головний висновок з слів Романенка. Україна може брати ізраїльські принципи, може будувати свої ешелони перехоплення, може нарощувати дронову складову і посилювати малу ППО. Але жоден власний «аналог Залізного купола» сам по собі не стане панацеєю. Війна вже вимагає не одного гучного рішення, а стійкої, гнучкої і багатошарової системи, яка вміє витримувати і балістику, і крилаті ракети, і масові дрони, і атаки на виснаження. Тому такі теми важливо розбирати до кінця — і стежити за тим, як вони розвиваються далі.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=8221
#новини #купкаізраїль