#новини

7 квітня 2026 року вийшов текст (укр.) українського єврейського журналіста Віталія Портникова «Ізраїль і Україна приречені жити в умовах логіки зворотного відліку». Її центральна думка жорстка, але зрозуміла і ізраїльському, і українському читачеві: для Ізраїлю загроза не почалася 7 жовтня 2023 року, а для України — 24 лютого 2022-го. За цією логікою зворотний відлік стартує в момент народження держави, якщо сусідній простір спочатку не визнає саме право цієї держави на існування.

У випадку Ізраїлю такою точкою Портников називає 14 травня 1948 року — день проголошення незалежності, після якого майже відразу почалася війна з арабськими країнами. У випадку України — 24 серпня 1991 року, коли незалежність була оформлена юридично, але в Москві з самого початку не сприймали її як остаточну реальність. Тут можна сперечатися про формулювання, але важко сперечатися з базовим відчуттям: і Ізраїль, і Україна занадто давно живуть не в логіці стабільного миру, а в логіці відстроченої загрози.

Для ізраїльської аудиторії цей тезис звучить особливо болісно, тому що він б’є по одній з найнеприємніших тем останніх років. Навіть коли армія сильна, союзники поруч, а дипломатичні конструкції виглядають вражаюче, відчуття стратегічної тимчасовості нікуди не зникає. Загроза може змінюватися за формою, але не зникати по суті.

Чому після 7 жовтня суперечка йде вже не про події, а про фундамент

Після нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року в західній і близькосхідній дискусії дійсно зміцнилася думка, що Ізраїль входить у нову фазу історичного тиску. Але Портников, по суті, сперечається не з самою тривогою, а з датою її відліку. Він каже: помилка не в тому, що небезпека існує, а в тому, що багато хто досі робить вигляд, ніби вона з’явилася тільки зараз.

Це важливе зауваження.

Тому що якщо вважати кризу тимчасовим збоєм, то й рішення шукаються тимчасові: ще один саміт, ще одна операція, ще один посередник, ще один пакет гарантій. Але якщо проблема глибша і пов’язана з стійким неприйняттям єврейської держави значною частиною навколишнього простору, тоді питання вже не тільки у військовій перемозі над черговим ворогом, а в більш важкому визнанні: дефіцит безпеки вбудований у саму конструкцію регіону.

Ілюзія сили, ілюзія миру і проблема суспільної волі

Чому документи не завжди рівні безпеці

Одна з найсильніших думок у тексті — ідея, що справжня безпека визначається не тільки угодами між державами, але й волею суспільств. Для Ізраїлю це особливо чутливо. На папері можна підписувати документи, будувати коаліції і вибудовувати канали стримування, але якщо масова свідомість у сусідніх суспільствах не приймає сам факт існування Ізраїлю як норму, такий мир залишається крихким і тимчасовим.

Саме тут руйнується стара ілюзія «нового Близького Сходу», про який десятиліттями мріяли багато ізраїльських політиків і інтелектуалів. Так, дипломатичні прориви важливі. Так, угоди з арабськими державами змінюють карту регіону. Але вони не скасовують головного питання: чи виникло у звичайної людини по той бік кордону внутрішнє згода з тим, що Ізраїль має право бути не тимчасовим епізодом, а постійною реальністю.

Портников підводить до неприємного, але зрозумілого висновку: поки такої згоди немає, безпека Ізраїлю спирається на силу, на обмежене і не завжди гарантоване партнерство з США і на постійну готовність до нової ескалації.

Це не романтична картина майбутнього. Це майже бухгалтерія виживання.

Чому Україна дивиться на це майже тими ж очима

Українська частина цієї логіки для ізраїльського читача особливо важлива. Україна теж занадто довго жила з спокусою вважати, що можна домовитися з імперським сусідом у рамках компромісів, паперів, формул, тимчасових перемир’їв і відкладених рішень. Але реальність показала інше: якщо в сусідній столиці саму суб’єктність твоєї держави сприймають як “помилку історії”, питання лише в тому, коли і яким способом цю «помилку» спробують виправити силою.

Ось чому порівняння Ізраїлю і України так зачіпає. Обидві країни існують у зонах, де противник часто мислить не категоріями співіснування, а категоріями скасування. Звідси і загальне відчуття часу як стиснутого ресурсу: не розслаблятися, не запізнюватися, не будувати ілюзій довше, ніж дозволяє стратегічна обстановка.

НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency в цьому контексті підкреслюють: для ізраїльтян український досвід важливий не як далека європейська трагедія, а як дзеркало. У ньому занадто добре видно, що відбувається, коли сусідня політична культура не визнає твою державність не тактично, а принципово.

Що з цього випливає для Ізраїлю і України

Жити в логіці загрози — не означає перетворитися на неї

Найважчий висновок цієї логіки в тому, що ні Ізраїлю, ні Україні в найближчій історичній перспективі не світить просте і остаточне рішення.

Для Ізраїлю найкращим сценарієм залишався б Близький Схід, в якому право єврейської держави на існування визнається не тільки підписами лідерів, але й на рівні суспільної свідомості.

Для України — Росія, що відмовилася від імперської моделі і ідеї поглинання сусідів.

Але Портников прямо вказує: жоден з цих сценаріїв зараз не виглядає близьким.

Значить, залишається більш сувора формула. Потрібно не просто стримувати ворога, а робити це так, щоб самому не перетворитися на його відображення. Це думка, яка особливо близька ізраїльському суспільству після півтора року найважчої війни, морального виснаження і постійної суперечки про межі сили, необхідності і самозбереження.

У цьому сенсі стаття Портникова важлива не тільки як українське розмірковування про Ізраїль. Вона важлива як нагадування, що деякі держави живуть не в епосі після історії, а всередині історії, де дата заснування — це не кінець боротьби, а її початок.

І, можливо, найнеприємніший, але і найчесніший висновок полягає саме в цьому: Ізраїль і Україна не можуть дозволити собі розкіш політичного самообману. Коли поруч залишаються сили, які бачать у тобі не сусіда, а помилку, питання виживання перестає бути тимчасовою кризовою темою і стає довгою дисципліною цілого покоління.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=8124
#новини #купкаізраїль