#новини

24 травня 2026 року у Львові, в Почесному консульстві Держави Ізраїль у Західному регіоні України, відбулася урочиста Академія, присвячена Ефраїму Моше Лілієну. Захід об’єднав мистецтво, музику, історію, пам’ять Галичини та розмову про духовні зв’язки між українською та єврейською культурою.

У Львові згадали Лілієна — художника, народженого в Дрогобичі

24 травня 2026 року у Львові відбулася урочиста Академія, присвячена творчій спадщині Ефраїма Моше Лілієна — художника-графіка світового рівня, народженого в Дрогобичі на Львівщині.

Захід пройшов за сприяння Почесного консульства Держави Ізраїль у Західному регіоні України та за інформаційної підтримки Львівської Агенції регіонального розвитку. Символічно, що Академія проходила саме в стінах Почесного консульства Ізраїлю у Львові. Подію представляла Ада Ісааківна Діанова, віце-консул Почесного консульства Держави Ізраїль у Західному регіоні України.

Для українсько-ізраїльського культурного простору ця зустріч стала не просто пам’ятним вечором. Вона показала, що ім’я Лілієна повертається в живу пам’ять Галичини — не як музейна примітка, а як частина спільної історії України, єврейського світу та майбутнього Ізраїлю.

Ефраїм Моше Лілієн народився в Дрогобичі — місті, яке дало європейській культурі одразу кілька сильних імен. У публікаціях про захід окремо нагадувалося, що з Дрогобичем пов’язані Бруно Шульц, а також відомі художники брати Готліби — Мауріцій, Леопольд, Мартін і Філіп. На цьому тлі Лілієн виглядає не одиничною фігурою, а частиною великого культурного шару Галичини, де українська, єврейська, польська та європейська традиції віками існували поруч.

«Невидимі нитки»: Франко, Леся Українка і Лілієн

Один з головних сенсів Академії був пов’язаний з темою «невидимих ниток» — духовних і художніх зв’язків між спадщиною Івана Франка, Лесі Українки та Ефраїма Моше Лілієна.

Гостям розповідали не тільки про біографію художника, але й про те, як його творчість може бути прочитана поруч з українською літературною та духовною традицією. Це особливо важливо сьогодні, коли Україна під час війни заново проговорює свою багатонаціональну історію і повертає в публічний простір імена, які довгі роки залишалися відомі занадто вузькому колу фахівців.

Лілієн був художником єврейської пам’яті, біблійних образів, національного пробудження, вигнання, гідності та повернення. Франко і Леся Українка в українській культурі також пов’язані з темами свободи, опору, внутрішньої сили та права народу на власний голос. Тому розмова про них в одному просторі звучала не штучно, а дуже точно.

Гості Академії змогли подивитися відеопрезентацію творів Лілієна, побачити виставку художніх плакатів, створених українськими художниками за мотивами його робіт, і почути єврейські народні пісні у виконанні ансамблю «Шейне мейделах».

НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядає такі події як важливий приклад того, як українсько-єврейська пам’ять стає не тільки темою для архівів і наукових конференцій, але й живим культурним мостом між Україною, Ізраїлем та єврейським світом.

Хто виступав на Академії

Серед спікерів були Марко Борисович Сімкін — журналіст-міжнародник, історик, мистецтвознавець, громадський діяч, член Експертної ради при ДОН ЛОДА; Степан Антонович Давимука — вчений, професор, доктор економічних наук, український політик, громадський діяч, колекціонер і меценат; Роман Миронович Яців — професор Львівської національної академії мистецтв, доктор історичних наук, український художник, кандидат мистецтвознавства.

Їхні виступи допомогли учасникам глибше побачити не тільки творчість Лілієна, але й його місце в історії світової культури. У постах учасників заходу окремо підкреслювалося, що кожна доповідь стала відкриттям — не тільки про самого Лілієна, але й про пов’язані з ним імена Івана Франка, Лесі Українки та Теодора Герцля.

Це важлива зв’язка. Лілієн народився в Галичині, але його творчість вийшла далеко за межі регіону. Він став частиною єврейського художнього модерну, візуальної мови раннього сіонізму та тієї культурної середовища, з якої пізніше виросли багато символів сучасного Ізраїлю.

Музика, пам’ять і українська війна

Особливою частиною Академії стало виступ ансамблю «Шейне Мейделах» під керівництвом Олени Симеон. У публікаціях учасників окремо згадувалася Тетяна Сукоркіна — найстарша і особливо емоційна виконавиця ансамблю.

Одним з найсильніших моментів стало виконання твору «Ярмо». Його слова про неволю, важке ярмо, терпіння і надію на звільнення прозвучали в українському контексті особливо гостро. У країні, яка продовжує опиратися російській агресії, така пісня сприймається вже не тільки як частина єврейської музичної традиції, але й як розмова про долю народу, який не хоче жити в рабстві.

Саме тому Академія пам’яті Лілієна стала не просто культурним заходом. Вона поєднала історію мистецтва, єврейську пісню, український біль, пам’ять Галичини і сьогоднішню боротьбу України за свободу.

Подяка від 24-ї бригади

У фіналі заходу прозвучав ще один важливий акцент. Народний художник України Володимир Слєпченко, відомий також як волонтер ЗСУ, за дорученням командира 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила вручив Марку Сімкіну грамоту подяки.

Ця сцена стала дуже показовою. У сучасній Україні культура, пам’ять і оборона держави існують поруч. Розмова про художника з Дрогобича завершилася знаком подяки від військових — і це говорить про час більше, ніж довгі пояснення.

Коли Україна захищається від російської агресії, боротьба йде не тільки за міста і кордони. Йде боротьба за право пам’ятати свою історію складною, багатонаціональною і європейською. У цій історії єврейська спадщина Галичини займає важливе місце.

Чому це важливо для України та Ізраїлю

Урочиста Академія у Львові показала, що Ефраїм Моше Лілієн знову повертається в український культурний простір. Не як «чужий» художник, не як окрема єврейська біографія, а як син Дрогобича, частина пам’яті Львівщини і фігура, яка з’єднує Україну з єврейським світом.

Для Ізраїлю ця історія теж має особливе значення. Лілієн пов’язаний з раннім сіоністським уявленням, з епохою Теодора Герцля, з візуальною мовою єврейського національного відродження. Тому вечір його пам’яті в Почесному консульстві Ізраїлю у Львові став символічним жестом: Україна повертає собі імена, які одночасно належать її землі, єврейській історії та майбутньому Ізраїлю.

Фінальна думка цього заходу проста і сильна. Пам’ять про Лілієна — це не тільки розмова про минуле. Це міст між Дрогобичем і Єрусалимом, Львовом і єврейським світом, українською культурою і ізраїльською історією.

І саме такі мости сьогодні особливо важливі.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=8389
#новини #купкаізраїль