#новини
Україна в березні 2026 року побачила Ізраїль не як країну-лідера симпатій і не як безумовного аутсайдера, а як державу зі спірним, нестабільним і помітно ослабленим образом. Саме такий висновок випливає з спільного дослідження Active Group та Experts Club, де соціологи вивчили ставлення українців до 50 країн з кола найбільших торговельних партнерів України. Опитування проводилося методом самозаповнення анкети в онлайн-панелі, в ньому взяли участь 800 респондентів, а заявлена похибка не перевищує 3,5%. Дослідження було представлено на початку квітня 2026 року на прес-конференції в “Інтерфакс-Україна“.
Для Ізраїлю цей результат неприємний перш за все тим, що він опинився в середній зоні сприйняття. Це вже не статус країни, до якої українське суспільство ставиться автоматично тепло. Але це і не провал рівня Китаю чи Угорщини, які в дослідженні отримали набагато жорсткіші оцінки. Ізраїль в українському сприйнятті сьогодні — це скоріше країна з обмеженим запасом симпатії, високим рівнем сумнівів і зростаючою часткою роздратування.
Дослідження було представлено в квітні 2026 року на прес-конференції в “Інтерфакс-Україна”. Його автори спробували пов’язати дві площини: реальну зовнішню торгівлю України та емоційне ставлення суспільства до країн-партнерів. Засновник Experts Club Максим Уракін прямо сформулював рамку дослідження: сучасна міжнародна економіка — це вже не тільки цифри імпорту та експорту, але й довіра, репутація, політична близькість, гуманітарна присутність і відчуття партнерства на рівні суспільства.
Це особливо важливо під час війни.
Соціологи окремо підкреслюють, що українська громадська думка сьогодні чутлива до зовнішньополітичного контексту, до інформаційного фону, до особистого досвіду взаємодії з громадянами інших країн і до відчуття, чи допомагає конкретна держава Україні в досягненні миру, стійкості та відновлення. Саме тому торговельна вага країни і симпатія до неї можуть дуже сильно розходитися.
Ізраїль для такого аналізу показовий майже ідеально.
Він не входить до числа головних торговельних гігантів України в першій десятці цього дослідження, але при цьому залишається помітною і впізнаваною країною, ставлення до якої формується не тільки економікою, але й політикою, війною, медійним фоном і очікуваннями українського суспільства. За даними дослідження на основі статистики Держслужби митниці України, Ізраїль займає 29-е місце за загальним товарообігом з Україною, який склав 714,7 млн доларів; імпорт з Ізраїлю трохи перевищує український експорт, тому двостороннє сальдо помірно негативне для України.
У березні 2026 року позитивне ставлення до Ізраїлю склало 38,7%. З них 12,6% респондентів обрали варіант «повністю позитивно», ще 26,1% — «в основному позитивно». Нейтральну позицію зайняли 38,2% опитаних, що дуже багато. Негативне ставлення сумарно склало 19,8%, в тому числі 14,7% — «в основному негативно» і 5,1% — «повністю негативно». Ще 3,3% утруднилися з відповіддю.

Найбільш тривожна частина для Ізраїлю — не тільки самі цифри, а їх динаміка. У серпні 2025 року позитивне ставлення до Ізраїлю було помітно вище — 44,7%, а негативне — нижче, всього 13,7%. До березня 2026 року позитив скоротився на 6 процентних пунктів, а негатив зріс на 6,1 пункту. Це вже не статистичний шум, а відчутне погіршення репутаційної позиції країни в українському суспільстві.
Якщо порівняти Ізраїль з лідерами симпатій, розрив виглядає дуже великим.
У дослідженні найвищі рівні позитивного ставлення отримали Німеччина — 77,4%, Литва — 75%, Франція — 74%, Великобританія — 74%, Швеція — 72,5%, Японія — 71,8%, Італія — 70% і Чехія — 67%. Навіть без додаткових інтерпретацій видно, що Ізраїль з його 38,7% знаходиться не просто нижче лідерів, а майже вдвічі нижче першої групи країн, які українці сприймають як найбільш близьких і надійних.
Навіть країни так званого «середньо-позитивного» кола виглядають краще.
У самій статті окремо наведені Польща і Туреччина: до Польщі позитивно ставляться 56% опитаних при 14,7% негативних оцінок, до Туреччини — 55% при 5,6% негативних. Це означає, що Ізраїль поступається не тільки Німеччині чи Британії, але й тим країнам, навколо яких теж є складні дискусії, протиріччя і прагматичний підхід.
При цьому Ізраїль дійсно не знаходиться в таборі країн з відверто поганою репутацією.
Китай отримав лише 23% позитивних оцінок проти 42% негативних, Угорщина — 18,6% позитивних проти 52% негативних. США, хоча і залишаються вище Ізраїлю, теж показують не блискучий результат: 44,1% позитивних проти 24,7% негативних. На цьому фоні Ізраїль — це не антирекорд, а саме середня, хитка зона, де немає ні стійкої любові, ні повного відторгнення.
Лідери довіри в дослідженні — це в основному країни, які в українському сприйнятті асоціюються з зрозумілою підтримкою, політичною близькістю і європейською солідарністю.
Німеччина, Литва, Франція, Британія, Швеція, Японія, Італія і Чехія складають верхню частину рейтингу. Внизу знаходяться ті, чия політика викликає роздратування, недовіру або відчуття цинізму: Китай і Угорщина названі авторами як найнаочніші приклади поганого емоційного сприйняття при відчутній ролі в міжнародних зв’язках України.
Ізраїль в цій конструкції не провалюється вниз, але і не піднімається вгору. Це і є його сьогоднішня проблема: країна занадто помітна, щоб розчинитися в нейтральності, але недостатньо зрозуміла українському суспільству, щоб увійти в коло емоційно близьких партнерів. Тут доречно сказати прямо: для аудиторії, яку уважно відстежує НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, це один з найнеприємніших сигналів дослідження. Йдеться не про ворожість до Ізраїлю, а про втрату ясного позитивного образу.
Автори дослідження не дають окремого довгого списку причин саме по Ізраїлю, але вони дають загальну рамку, з якої висновок читається досить ясно. Соціологи і учасники презентації підкреслюють, що ставлення до країн формується через політичний контекст, соціальні медіа, культурні стереотипи, особистий досвід і відчуття стратегічного партнерства.
Велика частка нейтральних відповідей, за словами соціологів, зазвичай означає недостаток особистого досвіду або недостаток зрозумілого публічного образу країни.
Застосовно до Ізраїлю це виглядає так: майже 38,2% нейтральних оцінок означають, що величезна частина українців не має стійкої, чітко сформованої позиції.
Але паралельно зростає негативний сегмент.
І це вже говорить про те, що інформаційний фон навколо Ізраїлю в українському суспільстві став більш суперечливим, менш однозначним і менш сприятливим, ніж раніше. Саме про це прямо пише Open4Business, зазначаючи, що Ізраїль зміщується в групу країн з більш поляризованим образом.
Є і ще одна важлива логіка, на яку прямо вказує Уракін.
Якщо суспільство бачить потужний потік імпорту з тієї чи іншої країни, але не бачить симетричного потоку інвестицій, технологій, локалізації виробництва, гуманітарної участі, освітніх програм або реальної залученості у відновлення, виникає відчуття дисбалансу. Це вже не просто економіка, а емоційна політика сприйняття. І хоча ця думка сформульована в дослідженні в загальному вигляді, до Ізраїлю вона застосовна майже буквально.
Що Ізраїлю варто було б переглянути, якщо він не хоче закріпитися в українській свідомості саме як «середня» країна без запасу довіри?
По-перше, мова присутності. Автори дослідження прямо кажуть, що іноземним представництвам варто говорити з українським суспільством не абстрактною дипломатичною лексикою, а мовою конкретної користі: робочі місця, інвестиції, гуманітарні проекти, логістика, медицина, освіта, відновлення. Для Ізраїлю це означає, що одних загальних слів про дружбу недостатньо. Потрібні зрозумілі, видимі, вимірювані історії присутності.
По-друге, регіональну видимість. У дослідженні окремо сказано, що дипломатичним місіям слід активніше працювати не тільки в Києві, але й у регіонах. Це важливий сигнал. Якщо країна хоче реального репутаційного ефекту, вона повинна бути помітна не тільки в столичних кабінетах і на рівні заяв, але й в університетах, лікарнях, енергетиці, переробці, технологічних кластерах і локальних гуманітарних ініціативах.
По-третє, зв’язок «торгівля плюс участь». Сам по собі товарообіг у 714,7 млн доларів не перетворюється автоматично в симпатію. Більше того, невелике негативне сальдо для України робить особливо важливим питання: що українське суспільство отримує від цих відносин окрім торгівлі. Ізраїлю варто було б думати не тільки про двосторонній обмін товарами, але й про те, як його участь виглядає в українській повсякденній реальності — у відновленні, технологічному партнерстві, медичних програмах, освітніх можливостях і локальних інвестиціях.
І нарешті, Ізраїлю варто було б переглянути саму стратегію публічного образу в Україні.
Тому що зараз цифри говорять не про ненависть, а про розмивання симпатії.
А це небезпечніше, ніж здається.
Країна, яку сприймають різко негативно, хоча б зрозуміла. Країна, що опинилася в середній зоні, ризикує випасти з кола емоційно значущих партнерів. Для держави, яка претендує на особливі відносини з Україною і розраховує на довгострокову довіру, це вже серйозний сигнал.
Підсумок дослідження для Ізраїлю звучить жорстко, але точно: він не став для українців «поганою країною», проте перестав бути і очевидно «своєю».
Березневе опитування 2026 року показує Ізраїль як державу посередині — далеко від лідерів довіри, нижче більшості країн з стійко позитивним образом, але поки ще поза табором відвертого негативу. І якщо цю динаміку не переломити, наступна хвиля вимірювань може виявитися для Ізраїлю ще менш комфортною.
Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю
– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю
Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...
https://ukr.co.il/?p=8187
#новини #купкаізраїль