#новини

21-річний сержант Міхаель Тюкін з Ашкелона загинув у Південному Лівані під час операції підрозділу розвідки бригади «Гіваті». За даними пресслужби ЦАХАЛу, причиною загибелі став удар дрона-камікадзе «Хізбалли». Ще четверо військовослужбовців отримали легкі поранення.

Ця трагедія стала не лише військовою новиною, але й особистою історією нової алії, української війни, ізраїльської служби та вибору, який неможливо виміряти словами про громадянство, паспорт або пільги.

Шість років тому Міхаель разом з матір’ю поїхав з України, рятуючись від війни. В Ізраїль він приїхав як новий репатріант — молодий чоловік, який міг будувати спокійне життя, навчатися, працювати, допомагати мамі і поступово звикати до нової країни.

Але він обрав інший шлях.

Новий репатріант, єдиний син, солдат «Гіваті»

Міхаель Тюкін був єдиним сином у своєї матері. В Ізраїль він репатріювався з України у 2020 році і жив в Ашкелоні — місті, яке саме не раз опинялося під ракетними обстрілами і добре знає, що таке життя поруч з війною.

Він не був зобов’язаний йти в бойові частини.

Не був зобов’язаний обирати розвідувальний підрозділ бригади «Гіваті». Не був зобов’язаний ризикувати життям заради країни, яку знав всього кілька років. Для багатьох нових репатріантів перші роки в Ізраїлі — це мова, документи, робота, житло, адаптація, пошук свого місця.

Міхаель зробив вибір інакше.

Він одягнув форму ЦАХАЛу і пішов служити в одне з бойових підрозділів. Для ізраїльської аудиторії в цій історії особливо важливо не лише те, де він народився, а те, де він вирішив стояти в момент небезпеки. Міхаель втік від однієї війни — і загинув в іншій.

Не за країну, в якій народився.

А за країну, яку обрав.

Що сталося в Південному Лівані

За повідомленням ЦАХАЛу, група ізраїльських військовослужбовців діяла ввечері в районі села Заутар аль-Шаркія, на північ від річки Літані. У цей момент по підрозділу вдарив дрон-самогубець «Хізбалли».

В результаті атаки загинув сержант Міхаель Тюкін. Ще четверо солдатів отримали легкі поранення.

Ця атака стала частиною небезпечної реальності, з якою Ізраїль стикається на північному напрямку: безпілотники все частіше стають зброєю, яка змінює характер бойових дій. Вони використовуються не лише проти відкритих позицій, але й проти укріплених пунктів, патрулів, невеликих груп військовослужбовців і баз у прикордонній зоні.

Дрони як нова загроза на північному кордоні

Після оголошеного припинення вогню загибель ізраїльських військовослужбовців на ліванському напрямку не припинилася. За опублікованими даними, Міхаель Тюкін став 13-м загиблим солдатом ЦАХАЛу за цей період.

Більшість таких випадків пов’язані саме з падінням або попаданням дронів-камікадзе — як у зоні дій у Південному Лівані, так і на базах у Верхній Галілеї. Незадовго до цього, у середу, на укріпленому пункті Шомера від вибуху БПЛА загинула сержант Ротем Янай.

Для Ізраїлю це не абстрактна статистика. За кожним таким повідомленням — сім’я, місто, підрозділ, друзі, командири і країна, яка знову отримує повідомлення про загиблого солдата.

Чому історія Міхаеля важлива для Ізраїлю

В Ізраїлі іноді звучать голоси, які намагаються говорити про репатріантів з країн колишнього СРСР так, ніби вони приїхали сюди лише заради паспорта, допомог або зручності. Такі узагальнення не просто несправедливі — вони небезпечні, тому що стирають реальну ціну, яку багато нових ізраїльтян платять за свою приналежність до країни.

Історія Міхаеля Тюкіна показує іншу правду.

Нові репатріанти не лише отримують ізраїльське громадянство. Вони служать в армії, живуть у прикордонних містах, відправляють дітей у бойові частини, відкривають бізнес, вчать іврит, платять податки, переживають теракти, тривоги і війни разом з усіма іншими громадянами країни.

НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядає такі історії не як приватний епізод, а як важливу частину розмови про сучасну ізраїльську ідентичність: Ізраїль будується не лише тими, хто народився тут, але й тими, хто приїхав, обрав цю країну і прийняв її долю як свою.

Український слід в ізраїльському болю

Для української спільноти Ізраїлю ця трагедія звучить особливо важко. Міхаель приїхав з України після початку війни на сході країни і опинився в Ізраїлі в роки, коли і сама Україна зіткнулася з новою, ще більш масштабною російською агресією.

Його біографія з’єднує дві військові реальності — українську та ізраїльську. В одній війні він був дитиною і біженцем. В іншій став солдатом.

Такі долі важко вкласти в політичні гасла. Вони нагадують, що за словами «репатріант», «солдат», «загиблий» завжди стоїть конкретна людина. У випадку Міхаеля — 21-річний хлопець з Ашкелона, єдиний син своєї матері, який міг обрати більш безпечну дорогу, але обрав службу.

Пам’ять, яка має бути чесною

Загибель Міхаеля Тюкіна — це удар по його сім’ї, по його підрозділу і по місту, де він жив. Але це також удар по байдужості, з якою іноді говорять про людей, які приїхали в Ізраїль з інших країн.

Він не був тимчасовим гостем.

Він не був людиною «лише з паспортом».

Він був солдатом ЦАХАЛу, який загинув при виконанні бойового завдання в Південному Лівані.

Світла пам’ять Міхаелю Тюкіну.

Щирі співчуття його мамі, яка залишилася один на один з болем, який неможливо висловити словами.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=8429
#новини #купкаізраїль