#новини

«Ми знову висловлюємо солідарність з нашими друзями на Кіпрі; з Ізраїлем, який постійно під атаками; з країнами Затоки, на які націлився Іран: Бахрейном, Іраком, Йорданією, Кувейтом, Катаром, Оманом, Саудівською Аравією та ОАЕ».

2 березня 2026 року міністр закордонних справ України Андрій Сибіга опублікував заяву в X. У ній він пов’язав безпеку Близького Сходу, Європи та України в одну рамку — через роль Ірану в регіоні та через підтримку Росії у війні проти України.

Сибіга формулює тезу без дипломатичних пом’якшень: падіння нинішнього іранського режиму, за його словами, «суттєво покращить безпеку» — і для регіону, і для світу.

Чому він вивів тему за рамки Близького Сходу

Сибіга починає з демонстрації масштабу загрози: мова не лише про конфлікт «десь там», а про реальні польоти дронів і ракет, які зачіпали сусідні країни і навіть європейський простір.

Цитата:

«Іранські дрони і ракети літали над Близьким Сходом і далі, нагадуючи світу про регіональні та глобальні загрози цього режиму. Деякі з них навіть досягли держави-члена ЄС — Кіпру».

Згадка про Кіпр тут працює як маркер: якщо загроза фіксується на території держави ЄС, це перестає бути «регіональною історією» і стає питанням загальноєвропейської безпеки.

Солідарність з Ізраїлем і країнами Затоки

Окремо Сибіга перерахував країни, яким Україна висловлює підтримку. Ізраїль у цьому ряду названо прямо.

Цитата:

«Ми знову висловлюємо солідарність з нашими друзями на Кіпрі; з Ізраїлем, який постійно під атаками; і з країнами Затоки, на які націлився Іран: Бахрейном, Іраком, Йорданією, Кувейтом, Катаром, Оманом, Саудівською Аравією та ОАЕ».

Це важливий сигнал для ізраїльської аудиторії: Київ показує, що сприймає ізраїльську повістку загроз не як «чужу», а як частину загального рівняння безпеки.

У цьому місці НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency фіксують головний сенс заяви: Україна публічно пов’язує безпеку Ізраїлю, країн регіону та європейську безпеку в одну розмову — без поділу на «ваше» і «наше».

Іран, Росія та Україна: чому тут звучить слово “Shahed”

Для ізраїльської аудиторії ключовий сенс — у «склейці» повісток: українське МЗС говорить про Іран так, ніби це одне й те ж джерело ризику і для Ізраїлю, і для Європи, і для України.

Сибіга в цій же заяві прямо пов’язує Іран з війною проти України — через допомогу Росії і через практичний ефект на українській землі.

Цитата:

«Іранський режим роками був великим джерелом регіональної та міжнародної дестабілізації».

Цитата:

«Він сіяв хаос на Близькому Сході, підтримуючи воєнізовані угруповання по всьому регіону. Він вдарив по європейській безпеці, безпосередньо підтримуючи російську агресію проти України».

Цитата:

«Іранський режим завдав багато страждань нашій країні, Україні, продаючи Росії дрони “Shahed”».

Для українського читача це звучить не як геополітика «в загальному», а як конкретна причина нічних атак, навантаження на ППО і ударів по інфраструктурі.

Навіщо Сибіга додав Африку і Латинську Америку

У заяві несподівано багато географії — і це зроблено навмисно: показати мережу зв’язків і зон впливу, а не один театр конфлікту.

Цитата:

«В Африці режим зміцнив зв’язки з “поясом нестабільності” — з орієнтованими на Росію Нігером, Малі та Буркіна-Фасо».

Цитата:

«Його руйнівний вплив поширився на Латинську Америку і Карибський регіон через Венесуелу, Нікарагуа і Кубу».

Логіка проста: якщо режим діє як постачальник нестабільності одразу в кількох регіонах, то його падіння Київ заздалегідь подає як фактор загального «розвантажувального ефекту» для міжнародної безпеки.

Фінальна формула: «насіння повернеться до нього»

Сибіга закінчує заяву морально-політичним висновком, який і став центральною фразою.

Цитата:

«Природно, що насіння, яке цей режим посіяв, повернеться до нього. Падіння цього режиму суттєво покращить безпеку всього регіону і світу».

Це не обіцянка термінів і не прогноз «по календарю». Це публічна позиція: Україна вважає нинішній іранський режим джерелом загроз — і для Ізраїлю і регіону, і для Європи, і для самої України.

Кого Ізраїлю вважати союзниками, а кого — ворогами: що показують реакції росії і України

Якщо дивитися на нинішню кампанію Ізраїлю і США проти Ірану (оборонну і спрямовану на усунення загроз), то головний політичний висновок для Єрусалима простий: в моменти реальної кризи дуже швидко видно, хто “свій”, а хто просто робив вигляд.

І тут дві реакції — російська і українська — виглядають як дзеркало.

Що заявляє росія

Російське МЗС назвало удари США і Ізраїлю по Ірану «заздалегідь спланованим і нічим не спровокованим актом збройної агресії» і вимагало негайно зупинити військову кампанію.

Цитата:

«Це заздалегідь спланований і нічим не спровокований акт збройної агресії проти суверенної і незалежної держави».

Далі — ще жорсткіше: Москва в цій логіці звинувачує “Вашингтон і Тель-Авів” у тому, що вони «прикриваються» темою ядерної програми, а реальна мета — зміна режиму, і попереджає про ризик «гуманітарної, економічної і навіть радіологічної катастрофи» і «неконтрольованої ескалації».

Цитата:

«Вони прикриваються занепокоєнням щодо ядерної програми, але насправді добиваються зміни влади… Ці удари ведуть до гуманітарної, економічної і, можливо, радіологічної катастрофи і штовхають регіон у безодню неконтрольованої ескалації».

Паралельно глава МЗС росії Сергій Лавров вже наступного дня розвиває лінію: мовляв, війна може призвести до гонки ядерної зброї — і при цьому Москва заявляє, що не бачила доказів розробки Іраном ядерної бомби до початку ударів.

Цитата:

«Логічним наслідком може стати те, що в Ірані посиляться сили “за бомбу”, тому що США не атакують тих, у кого є ядерна зброя… Ми не бачили доказів того, що Іран розробляв ядерну зброю».

Для ізраїльського уряду це сигнал без прикрас: в іранській кризі Москва стала на рейки захисту Тегерана і звинувачення Ізраїлю, а не на рейки “розуміння ізраїльської безпеки”. І це вже не питання риторики — це питання того, яку коаліцію росія вважає «своєю».

Що заявляє Україна

Українське МЗС, навпаки, в коментарі по операції проти іранського режиму підкреслює підтримку іранському народу і одночасно перераховує, за що Київ вважає режим у Тегерані винним: репресії всередині країни, підтримка бойовиків у регіоні і військова допомога державі-агресору росії.

Цитата:

«Київ підтримує іранський народ і його законне прагнення жити в безпеці, свободі і процвітанні… Йдеться про масові порушення прав людини, підтримку бойовиків у регіоні і безпосередню військову допомогу державі-агресору росії».

І ще одна важлива формулювання українського МЗС — про зв’язок “Москва–Тегеран” як загрозу міжнародній безпеці.

Цитата:

«Співпраця режимів Москви і Тегерана — грубе порушення норм міжнародного права і підрив глобальних зусиль з відновлення миру і стабільності».

Чи є якась “ліга ахерет” з путіним у майбутньому?

Якщо прибрати емоції і залишити холодну політичну арифметику, то «ліга ахерет» з путіним виглядає токсично з однієї причини: в іранській кризі росія публічно обрала сторону, яка для Ізраїлю — екзистенційний ризик.

А для України путін — це не “партнер складних переговорів”, а керівник держави-агресора, з яким війна триває четвертий рік. Тому українська позиція щодо Ірану автоматично читається як позиція проти осі «Тегеран–Москва».

Висновок для нинішнього ізраїльського уряду тут неприємний, але ясний: союзники — це ті, хто в момент удару по Ізраїлю не починає лекції про “агресію”, а дивиться на джерело загроз. Іранський кейс показав, що Москва в цю категорію не потрапляє.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=7965
#новини #купкаізраїль