#новини
Британський уряд частково схвалив гуманітарну пожертву для українських дітей, однак заблокував ту частину суми, яка призначалася для дітей, евакуйованих в Ізраїль. Йдеться про пожертву бізнесмена Юджина Швідлера, який перебуває під британськими санкціями з 2022 року після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.
Це сталося 17 квітня 2026 року: британське управління OFSI схвалило 20 000 доларів для допомоги в Україні, але заблокувало 80 000 доларів, призначені для українських дітей в Ізраїлі.
Ситуація виглядає особливо чутливою для ізраїльської аудиторії: гроші не призначалися ні для бізнесу, ні для політичної діяльності, ні для обходу санкційного режиму. Вони мали піти на підтримку українських дітей, частина яких після початку війни опинилася в Ашкелоні.
Британська влада дозволила перевести 20 тисяч доларів на діяльність всередині України, але відмовила в переказі 80 тисяч доларів на допомогу дітям, які зараз перебувають в Ізраїлі. Формальна причина — побоювання, що такий переказ може підірвати мету санкцій, введених проти Швідлера.
Юджин Швідлер — російсько-єврейський бізнесмен, громадянин Великобританії та США, народжений у колишньому СРСР. За даними, наведеними в вихідному матеріалі, він ніколи не мав російського громадянства і не відвідував Росію з 2007 року.
При цьому після російського вторгнення в Україну в 2022 році Швідлер був включений у британський санкційний список. Він оскаржує це рішення: подавав запити на перегляд на міністерському рівні, звертався до Верховного суду Великобританії та до Європейського суду з прав людини.
Саме санкційний статус став причиною, через яку навіть гуманітарна пожертва вимагала окремого дозволу британського Управління з здійснення фінансових санкцій — OFSI, структури при Мінфіні Великобританії.
Кошти призначалися для дитячого центру «Алюмім» — єврейської освітньої та соціальної організації, пов’язаної з Житомиром.
Центр був заснований рабином Шломо Вільгельмом та Естер Вільгельм і займається освітою, соціальною підтримкою та допомогою дітям.
Після початку війни частина діяльності центру була перенесена в Ашкелон. Там дітям з України надають житло, догляд, супровід та базову підтримку. Серед них є діти з уразливих сімей, діти з нестабільного домашнього середовища та ті, хто був змушений покинути Україну через війну.
Одночасно центр продовжує роботу в Житомирі та підтримує єврейську громаду, яка залишилася в Україні. Тому пожертва була розділена на дві частини: 20 тисяч доларів — на діяльність в Україні, 80 тисяч доларів — на дітей, які зараз перебувають в Ізраїлі.
Для Ізраїлю це не абстрактна історія про санкції. Це питання про те, як міжнародні правові механізми працюють у реальності, коли українські біженці, єврейські громади та гуманітарні організації опиняються між політикою, бюрократією та війною.
За документами, на які посилається The Jerusalem Post, команда юристів Швідлера вперше подала заявку на ліцензію 15 вересня 2025 року. Тоді йшлося про переказ повної суми — 100 тисяч доларів — на користь організації.
19 грудня OFSI відхилило заявку і запросило додаткові деталі: як саме гроші будуть розподілені між діяльністю в Україні та програмою підтримки дітей в Ізраїлі.
22 січня 2026 року була подана виправлена заявка. У ній окремо зазначалося, що 20 тисяч доларів підуть на допомогу всередині України, а 80 тисяч доларів — на підтримку українських дітей, які перебувають в Ізраїлі.
Ця заявка спиралася на британські правила, які дозволяють використовувати заморожені кошти на благодійні та гуманітарні цілі за наявності ліцензії. Більше того, в документах підкреслювалося, що гуманітарна допомога українським біженцям за межами України раніше також підтримувалася британською владою.
Але 17 квітня OFSI прийняло проміжне рішення: українську частину дозволити, ізраїльську — заблокувати.
Логіка британського рішення будується на тому, що використання заморожених коштів в Ізраїлі нібито може «підірвати мету санкційного режиму». За формулюванням OFSI, такий крок міг би означати відведення коштів від тієї мети, заради якої вони були заморожені, — тиску на Росію та спонукання її змінити поведінку.
На папері це звучить як юридична позиція. Але на практиці виникає складне питання: якщо діти були евакуйовані з України саме через війну, чому їхнє місцезнаходження в Ізраїлі робить допомогу менш допустимою?
Для ізраїльського читача тут важливий не тільки гуманітарний аспект, але й політичний. Україна та Ізраїль у цій історії пов’язані напряму: українські діти, єврейська організація з Житомира, евакуація в Ашкелон, війна, санкції проти людей, яких Британія відносить до російського контуру впливу.
Саме такі сюжети НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядає не як окремі бюрократичні епізоди, а як показник того, наскільки крихкою стає система міжнародної допомоги, коли рішення приймаються не навколо конкретної дитини, а навколо санкційної архітектури.
З одного боку, санкції проти людей, пов’язаних з російським капіталом, залишаються одним з інструментів тиску на Москву. Після вторгнення в Україну західні країни намагалися показати, що фінансові та політичні зв’язки з російською системою матимуть наслідки.
З іншого боку, в цьому випадку йдеться не про зняття санкцій, не про повернення активів і не про комерційну операцію. Йдеться про ліцензію на благодійний переказ на користь дітей, які постраждали від війни.
Є і ще один чутливий момент. За даними Financial Times, які наводить вихідний матеріал, включення Швідлера в санкційний список у 2022 році раніше викликало питання через можливу політичну поспішність. У звіті говорилося, що увага до нього з’явилася після публікації в соцмережах про посадку його приватного літака у Великобританії, а внутрішні оцінки нібито вказували на відсутність формальних зв’язків з Росією і низький рівень ризику.
Якщо ці деталі вірні, нинішня відмова стає не просто спором про гуманітарну ліцензію. Вона перетворюється на продовження ширшої дискусії: де закінчується законна санкційна політика і де починається автоматизм, який може бити по тим, кому ця політика не повинна шкодити.
Для Ізраїлю історія має кілька рівнів.
Перший — гуманітарний. В Ашкелоні знаходяться українські діти, яким потрібна підтримка: житло, супровід, освіта, стабільне середовище після евакуації з зони війни. Відмова в переказі 80 тисяч доларів безпосередньо впливає на можливості організації, яка з ними працює.
Другий — єврейський. Центр «Алюмім» пов’язаний з Житомиром, містом з важливою єврейською історією та живою громадою. Після початку війни частина цієї громади опинилася в Ізраїлі, але зв’язок з Україною не зник.
Третій — політичний. Ізраїль і так знаходиться в складному полі між українською темою, російським впливом, західними санкціями та внутрішніми суперечками про те, як країна повинна реагувати на війну. Тепер до цього додається ще одне питання: чому українські діти в Ізраїлі опинилися менш «дозволеною» ціллю для допомоги, ніж українські діти в самій Україні?
Британський уряд публічно не прокоментував це конкретне рішення. Тому поки залишається неясним, чи готовий Лондон переглянути підхід або справа залишиться прикладом жорсткого застосування санкційних правил навіть у гуманітарних ситуаціях.
Але сам прецедент вже важливий. Він показує, що санкції, введені проти російської агресії, можуть створювати складні побічні ефекти — особливо коли йдеться про допомогу українцям за межами України.
Для Ізраїлю це історія не тільки про британську бюрократію. Це історія про дітей, вивезених з країни, яку руйнує російська війна; про єврейську громаду, розділену між Житомиром і Ашкелоном; і про те, як міжнародна система іноді не встигає за реальною людською ситуацією.
Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю
– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю
Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...
https://ukr.co.il/?p=8252
#новини #купкаізраїль