Трамп “не вірить”, що росія і Китай допомагають Ірану. Що відомо про ракети, супутники та загиблих американських військових
Трамп “не вірить”, що росія і Китай допомагають Ірану. Що відомо про ракети, супутники та загиблих американських військових
#новини
Президент США Дональд Трамп 12 жовтня 2026 року заявив, що не вірить у допомогу Ірану з боку росії та Китаю. На його думку, Москва і Пекін занадто багато ризикують, щоб підтримувати Тегеран у війні проти США та Ізраїлю. Але за останні місяці з’явилися розслідування про російські військові вантажі, супутникові знімки, китайські зенітні ракети та ймовірну передачу розвідданих, які могли використовуватися при ударах по американських базах. Один з таких ударів забрав життя трьох військовослужбовців США.
Автор: Стас Шифер
Для Ізраїлю за цією історією стоїть набагато більше, ніж чергова суперечлива заява з Вашингтона. Якщо іноземні держави допомагають Ірану відновлювати озброєння, отримувати відомості про цілі та обходити санкції, це безпосередньо впливає на можливості Тегерана продовжувати війну.
Причому питання стосується не лише військових баз. У опублікованих розвідувальних матеріалах фігурують ізраїльська енергетична інфраструктура, кібератаки та спостереження російських супутників за територією країни.
Трамп каже, що не вірить. А що казали його військові?
У повідомленні, опублікованому ввечері 12 жовтня в Truth Social, американський президент обрушився на політичних опонентів, які стверджують, що Москва і Пекін допомагають Ірану. Він назвав їх «радикальними лівими ідіотами і божевільними», а самі повідомлення про допомогу поставив під сумнів.
«Якщо вони і допомагають, то на дуже низькому рівні, але я взагалі не вірю, що це відбувається», — написав Трамп.
Президент додав, що росії та Китаю «занадто багато є що втрачати». За його словами, Вашингтон неодмінно дізнався б про серйозну підтримку Ірану, причому дуже швидко.
У цієї позиції є незручна передісторія.
21 липня міністр оборони США Піт Хегсет виступав перед сенатським комітетом з асигнувань, який розглядав додаткові витрати на військові операції. Сенатор-республіканець Джон Ховен запитав його, чи допомагають росія і Китай Ірану і яким чином.
Хегсет визнав, що обидві країни в різній мірі сприяють деяким діям Тегерана. Подробиці він відмовився розкривати через секретність. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Дэн Кейн також не захотів обговорювати наявні розвідувальні відомості публічно.
Це не було твердженням, що Москва і Пекін безпосередньо керують іранськими ударами. Але і відсутність допомоги американські військові не підтверджували.
Вже 24 липня Трамп говорив, що довіряє обіцянкам путіна і Сі Цзіньпіна не надавати Ірану зброю. У разі порушення цих обіцянок президент попереджав про серйозні наслідки.
З тих пір пройшло майже три місяці. За цей час з’явилися нові відомості про озброєння, технології та фінансові механізми, а війна, що почалася 28 лютого спільними американськими та ізраїльськими ударами по Ірану, продовжилася.
Російські супутники, американські бази та розвідувальний договір з Іраном
7 квітня Reuters опублікувало розслідування про російську розвідувальну підтримку Тегерана, засноване на документах української розвідки та бесідах із західними та регіональними джерелами безпеки.
Згідно з вивченими матеріалами, з 21 по 31 березня російські супутники провели не менше 24 спостережень за районами розташування 46 військових та інфраструктурних об’єктів в 11 країнах і районах Близького Сходу та прилеглих територій.
Серед цілей спостереження були американські бази, аеродроми, нафтові об’єкти та інша важлива інфраструктура.
Дев’ять супутникових спостережень стосувалися Саудівської Аравії. У п’яти випадках російські апарати обстежували район військового містечка імені короля Халіда, де, ймовірно, намагалися встановити розташування американських протиракетних комплексів THAAD.
Для Ізраїлю це знайома категорія озброєнь. THAAD — американська система перехоплення балістичних ракет на великій висоті, призначена для протидії загрозам того класу, з якими ізраїльська протиповітряна оборона стикається при іранських ракетних атаках.
У документах також згадувалися спостереження за об’єктами в Туреччині, Йорданії, Кувейті, Об’єднаних Арабських Еміратах, Ізраїлі, Катарі, Іраку та Бахрейні, а також за американською військовою інфраструктурою на острові Дієго-Гарсія в Індійському океані.
Російські супутники обстежували і Ормузьку протоку — морський прохід між Іраном і Оманом, через який до війни проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти і зрідженого природного газу. З початку бойових дій Тегеран різко обмежив судноплавство, створивши енергетичну кризу далеко за межами регіону.
Особливий інтерес представляє епізод з американською авіабазою Принц Султан в Саудівській Аравії.
Перед іранським ударом 27 березня російський супутник обстежував цей об’єкт. Під час атаки був пошкоджений Boeing E-3 Sentry — літак дальнього радіолокаційного виявлення, відомий як AWACS. Такі машини дозволяють відстежувати повітряні загрози на великих відстанях і координувати дії авіації. Наступного дня російський апарат знову пройшов над районом бази.
Українська розвідка вважала цю послідовність частиною ширшої закономірності: деякі об’єкти піддавалися іранським ударам незабаром після російських супутникових спостережень.
Західне військове джерело та окреме регіональне джерело безпеки підтвердили Reuters інтенсивну активність російських розвідувальних супутників і передачу зображень Ірану. Американська компанія Kayhan Space незалежно встановила відповідні орбітальні прольоти, але справедливо уточнила, що знаходження супутника над певним об’єктом ще не доводить виконання зйомки.
Є й інший документ, існування якого взагалі не викликає сумнівів.
17 січня 2025 року путін і президент Ірану Масуд Пезешкіан підписали двадцятирічний Договір про всеосяжне стратегічне партнерство. Він набув чинності 2 жовтня того ж року.
Стаття 4 угоди прямо передбачає обмін інформацією та досвідом між розвідувальними службами двох країн. Стаття 5 регулює військово-технічне співробітництво, підготовку фахівців та контакти оборонних відомств.
Договір не доводить передачу координат для конкретного удару по американській базі. Але співробітництво розвідок Москви і Тегерана закріплено офіційно, причому задовго до нинішньої заяви Трампа.
Кібератаки: як російсько-іранське співробітництво стосується Ізраїлю
У квітневому розслідуванні Reuters містилися відомості і про взаємодію хакерських груп, пов’язаних з росією та Іраном.
Згідно з українськими розвідувальними матеріалами, російські Z-Pentest Alliance, NoName057(16) і DDoSia Project контактували з іранською Handala Hack через Telegram. Після початку війни іранські групи посилили операції проти телекомунікаційних компаній та об’єктів критичної інфраструктури країн Перської затоки.
У березні Handala Hack і пов’язані з нею учасники попереджали про атаки на інформаційні системи ізраїльських енергетичних компаній. Одночасно російські групи публікували облікові дані, нібито дозволяючі отримати доступ до систем управління ізраїльською критичною інфраструктурою.
У матеріалах згадувалися також Homeland Justice (UAC-0074) і Karmabelow80. Їх методи, за оцінкою української розвідки, вказували на можливе запозичення технологій російських військових хакерів. Для створення технічної інфраструктури використовувався в тому числі ProfitServer — провайдер віртуальних серверів з російського Челябінська.
Росія 8 квітня відкинула повідомлення про спільні кібераперації.
Слід враховувати, що публікація облікових даних, заява хакерів про атаку і фактичне проникнення в систему — різні події. Незалежного підтвердження масштабного захоплення управління ізраїльськими енергетичними об’єктами ці повідомлення не містять.
Однак для Ізраїлю сама можливість такого співробітництва викликає серйозні побоювання. Порушення роботи енергосистеми або зв’язку здатне зачепити лікарні, транспорт, водопостачання і цивільне населення навіть без прямого ракетного попадання.
Військові вантажі через Каспій і російська допомога іранським ракетам
У серпні з’явилися відомості вже не тільки про розвідку.
18 серпня NBC News повідомило про російські військові поставки Ірану через Каспійське море. Журналісти вивчили європейський урядовий документ, зміст якого підтвердив західний чиновник. У ньому згадувалися компоненти безпілотників, боєприпаси і тринітротолуол — TNT, вибухова речовина, що застосовується у виробництві боєприпасів.
За матеріалами, розглянутими аналітиками Institute for the Study of War і Critical Threats Project, понад два десятки російських суден здійснювали перевезення в іранський порт Амірабад.
Точні обсяги доставленого озброєння і кінцеві отримувачі всіх вантажів публічно не розкриті.
Про ці перевезення НАновини вже розповідали в матеріалі «Росія постачає зброю Ірану через Каспій».
Сам маршрут добре відомий. У 2023 році, за даними The Wall Street Journal, через Каспій з Ірану в росію перевезли понад 300 тисяч артилерійських снарядів і близько мільйона інших боєприпасів.
Тепер з’явилися свідчення руху військових вантажів у зворотному напрямку.
Значення цього транспортного коридору розуміли і в Ізраїлі. 18 березня 2026 року ізраїльська авіація завдала ударів по іранському флоту і військових об’єктах у каспійському порту Бандар-Анзалі. Серед цілей були кораблі, командна інфраструктура і судноремонтні потужності.
НАновини детально розбирали операцію ЦАХАЛ проти каспійського коридору Іран — росія.
25 липня українські сили також атакували судна, пов’язані з російсько-іранськими військовими перевезеннями на Каспії. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі тоді звинуватив Київ у діях проти іранського торгового судна і без опублікованих доказів заявив, що Україна діяла за вказівкою Ізраїлю. Підтверджень єдиної ізраїльсько-української операції немає.
Для розуміння того, що відбувається, важливі ще два розслідування.
2 вересня Financial Times розповіла про секретну програму C430L, в рамках якої російські фахівці допомагали Ірану розробляти прямоточний повітряно-реактивний двигун для надзвукових крилатих ракет. Робота почалася ще в 2023 році і, згідно з вивченими документами, тривала після початку нинішньої війни.
З боку росії брали участь «Рособоронекспорт» і НВО машинобудування. Журналісти вивчили переписку, відомості про поїздки інженерів і патентні документи. Серед фахівців фігурували Олександр Дергачов, Олександр Чебаков і Юрій Прохорчук, які займалися ракетними системами, аеродинамікою і двигунами. Переговори за контрактом вів представник «Рособоронекспорту» Владислав Кузьмичов.
Припускається, що технологія призначена перш за все для протикорабельних ракет і озброєнь, здатних вражати наземні цілі. Іран, згідно з розслідуванням, побудував двигун і проводив льотні випробування, однак відомостей про прийняття розробленої з російською допомогою надзвукової ракети на озброєння немає.
9 жовтня Bloomberg повідомив, що Іран зберігає можливість виробляти ракети і безпілотники, незважаючи на багатомісячні удари американської та ізраїльської авіації. Один із західних чиновників стверджував, що росія продовжує постачати Тегерану ракети. Подібні оцінки з’являлися ще 12 червня.
Типи і кількість передбачуваних жовтневих поставок публічно не встановлені. Російське Міноборони на запит Bloomberg не відповіло.
Для Ізраїлю загроза полягає не тільки в можливому поповненні запасів балістичних ракет. Надзвукові протикорабельні системи здатні ускладнити дії флоту і судноплавство, а збереження іранського виробництва дозволяє Тегерану поповнювати втрати після повітряних ударів.
Китайські супутники і загибель американських військових в Йорданії
Друга частина історії пов’язана з Китаєм і подіями 17 липня.
У цей день Іран завдав ракетного удару по авіабазі Муваффак Салті в Йорданії, яку використовували американські сили. Одна з атак припала по району розміщення військовослужбовців. Троє американських солдатів загинули, ще четверо отримали поранення.
Всього, за відомостями американських джерел, за добу база піддалася трьом ракетним атакам.
11 вересня The Wall Street Journal повідомила, що американські чиновники пов’язують цю операцію з супутниковими зображеннями високої роздільної здатності, отриманими Іраном від китайських структур до і після удару.
Припускається, що знімки дозволяли вивчити розміщення техніки і особового складу, а потім оцінити нанесені пошкодження. Однак американські джерела не назвали конкретних постачальників зображень і не стверджували, що передачу безпосередньо організувало китайське уряд.
Reuters не змогло незалежно підтвердити всю ланцюжок подій.
НАновини вже детально розглядали цей епізод у статті «Китайські очі для іранських ракет».
13 вересня журналісти запитали Трампа, чи збирається він обговорювати ці відомості з Сі Цзіньпіном. Президент відповів, що Китай веде розвідку проти США, а США — проти Китаю. Різких заходів у зв’язку з повідомленням про супутникову допомогу він тоді не оголосив.
Але тут є принципова різниця між звичайним спостереженням держав один за одним і передбачуваним використанням переданих даних при ударі, в результаті якого загинули люди.
Супутниковий знімок сам по собі не наводить ракету на ціль. Необхідні аналіз, визначення координат, планування і відповідна система наведення. Тим не менш свіжі зображення можуть суттєво підвищити точність вибору цілі.
Питання про участь китайських структур в іранських військових операціях виник раніше липня. У квітні Financial Times повідомляла, що аерокосмічні сили іранського Корпусу стражів ісламської революції отримали доступ до китайського розвідувального супутника TEE-01B, здатного робити знімки з роздільною здатністю близько півметра. А в травні Вашингтон ввів санкції проти китайських компаній, звинувачених у передачі Ірану супутникових даних і сприянні військовим програмам.
Це не доводить, що уряд Китаю санкціонував липневий удар. Але пояснює, чому американські спецслужби вивчають не тільки прямі поставки озброєнь, але і діяльність китайських компаній.
Китайські зенітні ракети і мільярди доларів нафтових розрахунків
29 липня Reuters опублікувало розслідування про підготовлюваний продаж Ірану від 300 до 400 китайських переносних зенітно-ракетних комплексів QW-12 і FN-16 загальною вартістю 60–70 мільйонів доларів.
За словами трьох поінформованих джерел, посередником виступала зареєстрована в Гонконзі Zhongqing Baoshang International Investment. Передбачалася відправка обладнання з китайського Урумчі через Пакистан в Іран. Розглядалися і інші сухопутні маршрути.
Йдеться про ПЗРК — невеликі ракетні системи, якими здатний керувати один військовослужбовець або невеликий розрахунок. Їх завдання — вражати низьколітаючі літаки, вертольоти і безпілотники. Такі установки значно мобільніші стаціонарної ППО, тому виявити і знищити їх складніше.
Китай відкинув відомості про поставки, Пакистан заперечував участь у транспортуванні. Reuters також не стверджувало, що всі 400 комплексів вже доставлені в Іран.
Але торгівля військовими технологіями — лише частина відносин Пекіна і Тегерана.
10 вересня Reuters розповіло про схему, що дозволяла Ірану перетворювати доходи від продажу нафти в оплату китайських товарів, не проводячи гроші звичайним шляхом через міжнародні банки.
За даними двох високопоставлених іранських джерел і трьох інших співрозмовників агентства, за рік через такий механізм пройшло від 2 до 2,5 мільярда доларів.
У розслідуванні фігурувала фінансова структура ChuXin, через яку кошти, пов’язані з закупівлями іранської нафти, направлялися китайським постачальникам. Близько 70% грошей, за словами джерел, використовувалося для інфраструктурних проектів, решта надходила в спеціальний розрахунковий механізм — SPV, призначений для оплати імпортованих товарів.
Через цю схему купувалися ліки, автомобілі і засоби зв’язку. Джерела повідомили також як мінімум про один випадок використання механізму для контрактів на обладнання протиповітряної оборони вартістю в мільйони доларів.
Китайські власті заявили, що не знайомі з описаною схемою, а повну структуру посередників Reuters встановити не вдалося.
Економічна основа відносин при цьому очевидна. У 2025 році Китай купував понад 80% експортованої Іраном нафти, за оцінками Kpler. Для китайських переробників це перш за все нафта зі значною знижкою, а для Тегерана — можливість отримувати валютну виручку, товари і обладнання всупереч санкціям.
Після початку нинішньої війни і обмежень судноплавства обсяги експорту різко змінилися, але значення китайського ринку для іранської економіки залишається величезним.
Чому Вашингтон не хоче сваритися з Москвою і Пекіном
24 вересня Сі Цзіньпін прибув у США з державним візитом. Наступного дня американський посол у Китаї Девід Пердью повідомив, що Трамп попередив китайського керівника про неприпустимість прямої або непрямої допомоги Ірану.
За словами посла, Вашингтон отримав відповідні запевнення.
Однак у той же день високопоставлений іранський чиновник повідомив Reuters, що китайська сторона обіцяла Тегерану продовження політичних, економічних і військових відносин, незважаючи на американський тиск.
Публічно підтвердити зміст усіх цих закритих переговорів неможливо. Китай закликав сторони повернутися до дипломатичного врегулювання і критикував американські удари по Ірану.
Своя історія розвивалася між Вашингтоном і Москвою.
25 серпня директор ЦРУ Джон Реткліфф несподівано відвідав російську столицю і провів переговори з керівництвом спецслужб. Він не зустрічався особисто з путіним, але Кремль підтвердив, що російському президенту доповіли про результати контактів.
За повідомленнями американських ЗМІ, однією з тем було попередження проти можливої ескалації щодо держав НАТО, перш за все Естонії, Латвії та Литви. Обговорювалася і російська підтримка Ірану.
NBC повідомляло, що глава ЦРУ просив Москву не передавати Тегерану розвідувальну інформацію, яка може використовуватися проти американських сил.
НАновини розбирали цю поїздку в матеріалі «Директор ЦРУ попередив Росію скоротити допомогу Ірану і не атакувати НАТО».
Сам факт подібних переговорів показує, що занепокоєння російськими зв’язками з Іраном існувало на рівні американських спецслужб, навіть якщо президент тепер публічно применшує значення проблеми.
До жовтня додалося ще й енергетичне питання.
9 жовтня Трамп оголосив про домовленість з путіним, згідно з якою росія мала негайно направити понад 300 тисяч тонн дизельного пального на американський і світовий ринки. Далі заявлялися додаткові поставки 500 тисяч тонн у листопаді і ще одного мільйона тонн пізніше.
Американська адміністрація тимчасово пом’якшила частину обмежень на російське пальне. Рішення викликало критику в Україні і серед американських законодавців, які побоюються збільшення доходів Москви під час триваючої війни.
На тлі високих цін на енергоносії і проміжних виборів у Конгрес 3 листопада Трамп прагне домогтися зниження вартості пального. Одночасно він оголосив про домовленість припинити удари по енергетичній інфраструктурі України і росії.
Київ висловив готовність підтримати реальне взаємне припинення таких атак, однак подальші російські удари поставили під сумнів заяви про досягнуте перемир’я.
Можна припустити, що президент США прагне зберегти простір для переговорів з Москвою і Пекіном і не хоче перетворювати їх допомогу Ірану в привід для нової масштабної кризи. Але стверджувати, що саме цим пояснюється його позиція, без достовірних відомостей про закриті переговори не можна.
Як дві війни виявилися пов’язаними для Ізраїлю і України
Нинішня історія зрозуміліша, якщо згадати, як розвивалося російсько-іранське військове співробітництво з 2022 року.
Іран передавав росії ударні безпілотники Shahed, які застосовувалися проти українських міст, електростанцій та інших об’єктів. Пізніше Москва розгорнула власне виробництво апаратів сімейства «Герань», використавши іранські технології та накопичений військовий досвід.
12 березня 2026 року Володимир Зеленський заявив, що в перших атаках Shahed по Україні брали участь іранські оператори, які навчали російських військовослужбовців безпосередньо в бойових умовах.
НАновости раніше публікували подробиці цієї заяви Зеленського.
Для України Іран тому давно перестав бути віддаленою державою, яка просто торгує зброєю з Москвою. Його технології стали частиною щоденної загрози українському цивільному населенню.
25 вересня російський безпілотник вдарив по житловому будинку в Києві. Загинув 14-річний громадянин Ізраїлю Даніель Уманський, його мати отримала поранення. Сім’я була пов’язана з Ізраїлем, де знаходилися родичі хлопчика.
Походження конкретного безпілотника в цій трагедії не встановлено настільки точно, щоб стверджувати, що апарат був виготовлений саме в Ірані. Але історія Shahed і російської «Герані» демонструє, як військові технології, одного разу передані між державами, продовжують завдавати шкоди через роки.
Тепер з’явилися свідчення зворотної передачі — російських компонентів, розвідувальної інформації та ракетних технологій Ірану.
Для Ізраїлю особливо важливо розуміти, що йдеться не про абстрактний союз трьох держав. Співробітництво має різні рівні. Росія здатна надавати розвідувальні дані та військові розробки, китайські компанії — обладнання та супутникові зображення, а китайська торгівля — підтримувати фінансові можливості Тегерана.
Водночас не можна змішувати дії комерційних посередників з доведеним рішенням уряду Китаю брати участь у війні. Точно так само наявність російсько-іранського договору не означає, що кожен удар Ірану планують у Москві.
Ця різниця важлива не заради дипломатичної обережності. Від точного розуміння загроз залежить, які заходи дійсно здатні їх обмежити: санкції проти посередників, контроль перевезень, захист супутникової інформації, кібербезпека або дії проти конкретних військових виробництв.
Саме на перетині цих питань НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядають події в Україні та на Близькому Сході. Війни залишаються різними за причинами та учасниками, але військові технології, транспортні маршрути та інтереси держав все частіше перетинаються.
Що змінює заява Трампа і чого чекати далі
З відомих сьогодні відомостей не можна зробити висновок, що Китай і росія офіційно вступили у війну на боці Ірану. Не розкриті всі обсяги поставок, отримувачі розвідувальних даних і ступінь участі державних керівників в окремих операціях.
Але неможливо ігнорувати і те, що вже опубліковано.
Є офіційний російсько-іранський договір про співробітництво розвідок. Є розслідування Reuters про супутникові дані та кібероперації, повідомлення NBC про військові вантажі через Каспій, документи Financial Times про ракетну програму C430L, відомості Bloomberg про триваючі поставки ракет і повідомлення американських чиновників про китайські супутникові знімки перед ударом в Йорданії.
До цього додаються санкції США, визнання Пітом Хегсетом певної допомоги Ірану та переговори директора ЦРУ в Москві.
Подальший розвиток залежить від того, наскільки далеко Вашингтон готовий піти в обмеженні такого співробітництва.
Можливий варіант, при якому американська адміністрація продовжить закриті переговори, уникаючи публічної конфронтації. Не виключено і посилення санкцій, якщо з’являться нові докази поставок або розвідувальної допомоги. При цьому торгівля через посередників, операції з товарами подвійного призначення та обмін технологіями можуть продовжуватися навіть при посиленні дипломатичного тиску.
Для Ізраїлю наслідки визначатимуться не формулюваннями заяв Трампа, а тим, скільки ракет, безпілотників і систем ППО зможе відновити Іран, наскільки покращаться його розвідувальні можливості і чи зможуть його партнери обходити міжнародні обмеження.
Американський президент має право довіряти запевненням путіна і Сі Цзіньпіна. Але довіра політичних керівників не замінює перевірку розвідувальних відомостей.
Особливо коли в цих відомостях фігурують конкретні військові об’єкти, зруйнована інфраструктура і загиблі люди.
Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю
– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю
Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...
https://ukr.co.il/?p=12946
#новини #купкаізраїль
Всі Новини