#новини
Російське державне агентство ТАСС поширило матеріал, у якому призначення Романа Гофмана директором «Моссада» представлено як серйозну зміну ізраїльської розвідувальної стратегії.
Особливе занепокоєння російських аналітиків викликає не лише військовий досвід нового голови ізраїльської зовнішньої розвідки. Вони окремо виділяють його походження, вільне володіння російською мовою, розуміння радянської системи та здатність орієнтуватися в пострадянському просторі без перекладачів і довгих аналітичних довідок.
Але за гучними формулюваннями важливо побачити межу між фактами, російськими припущеннями та відвертою пропагандою.
18 липня 2026 року ТАСС опублікувало матеріал під заголовком «Експерти вважають, що російський напрямок стає пріоритетом “Моссада”».
Державне агентство посилалося на експертів російського журналу «Національна оборона». Початкова аналітична стаття отримала назву «Зміна караулу: Роман Гофман на чолі “Моссад” і трансформація імперативів ізраїльської розвідки на російському напрямку». Повний текст доступний лише передплатникам журналу, однак основні тези були детально переказані ТАСС.
Головна думка російських авторів полягає в тому, що Росія нібито давно є одним з важливих, але офіційно не названих напрямків роботи ізраїльської розвідки.
На їхню думку, прихід Гофмана здатний надати цьому напрямку нове значення.
Російські аналітики стверджують, що уродженець Білоруської РСР розуміє радянські та пострадянські реалії на рівні «культурного коду». Саме тому російська мова для нього може стати, як сказано в публікації, «не побутовою навичкою, а інструментом стратегічного вибудовування мережі зв’язків».
Це важливе формулювання. Воно показує, чого насправді бояться російські автори: не походження Гофмана як такого, а його здатності розуміти мову російської бюрократії, військових, емігрантів, представників пострадянських еліт і людей, які звикли говорити одне публічно і зовсім інше — в неформальній обстановці.
Автори «Національної оборони» розділили передбачувану роботу «Моссада» на російському напрямку на три рівні.
Першим названо зовнішній нейтралітет і стратегічний розрахунок. Під цим розуміється збереження контактів з Москвою при одночасній, як припускають російські аналітики, непрямій розвідувальній підтримці України.
Другим рівнем названо так звані «крипто-діаспори» і децентралізована репатріаційна мережа. Російські автори розглядають понад мільйон ізраїльтян, народжених у СРСР або походять з родин вихідців з колишнього Радянського Союзу, як потенційне середовище для отримання інформації та формування контактів.
Третім рівнем вони вважають технологічний моніторинг: спостереження за російськими озброєннями, військовою логістикою, взаємодією Москви з Тегераном і технологіями, що проходять бойову перевірку в Україні та на Близькому Сході.
При цьому доказів того, що «Моссад» дійсно затвердив подібну трирівневу стратегію, російські автори не наводять.
Це не документ ізраїльської розвідки і не заява ізраїльського уряду. Це російська оцінка, яку державне агентство ТАСС вирішило винести в публічний простір.
Роман Гофман народився в 1976 році в Білоруській РСР. В Ізраїль він репатріювався в 1990 році, а в 1995 році почав службу в ЦАХАЛі.
Основна частина його військової кар’єри пов’язана з бронетанковими військами. Він командував 75-м батальйоном 7-ї бронетанкової бригади, бригадою «Еціон», самою 7-ю бригадою, дивізією «Ха-Башан», а потім очолював Національний центр підготовки сухопутних військ. У 2024–2026 роках Гофман обіймав посаду військового секретаря прем’єр-міністра Ізраїлю.
7 жовтня 2023 року, дізнавшись про напад терористів ХАМАС, Гофман виїхав зі свого дому в Ашдоді на південь країни. Він брав участь у бою з терористами і отримав важке поранення.
Біньямін Нетаньяху, пояснюючи вибір нового керівника «Моссада», відзначив його ініціативність, здатність діяти нестандартно, знання противника і вміння зберігати секретність. Прем’єр-міністр також підкреслював, що Гофман на посаді військового секретаря постійно взаємодіяв з ізраїльськими розвідувальними структурами, включаючи «Моссад».
Рішення призначити Гофмана було оголошено в грудні 2025 року. 12 квітня 2026 року його кандидатура була затверджена, а 2 червня він змінив Давида Барнеа і вступив на посаду директора «Моссада». Офіційні ізраїльські джерела вже в червні називали Гофмана діючим головою розвідувальної служби.
Призначення обговорювалося і всередині Ізраїлю.
Гофман не проходив всю кар’єрну драбину в «Моссаді» і не є кадровим співробітником зовнішньої розвідки. Нетаньяху віддав перевагу йому кандидатам з самої організації, що викликало розмови про можливі кадрові перестановки і новий стиль управління службою.
Однак саме цю обставину російські аналітики сприймають як додаткову загрозу.
Вони припускають, що прихід бойового генерала може означати більш тісне з’єднання розвідки, технологічних можливостей і силових операцій. У квітні 2026 року ТАСС вже публікувало думку експерта РАНХіГС Олександра Степанова, який стверджував, що діяльність «Моссада» щодо Росії може активізуватися, а сама служба нібито отримає більше можливостей для проведення військових операцій.
Таким чином, липнева публікація з’явилася не раптово.
Російські державні медіа як мінімум кілька місяців формують образ Гофмана як людини, яка здатна перетворити «Моссад» на більш активного противника Росії.
Найбільш серйозна частина російської аналітики стосується співпраці Москви і Тегерана.
Після початку повномасштабної російської війни проти України Іран став одним з ключових постачальників військових технологій Росії. Йдеться передусім про безпілотники сімейства Shahed, компоненти для їх виробництва і ракетні програми.
Американське Міністерство фінансів вводило санкції проти компаній і осіб, які брали участь у перевезенні та виробництві іранських безпілотників для Росії. У матеріалах відомства також описувалася збірка в російській «Алабуге» апаратів «Герань-2», заснованих на конструкції Shahed-136.
Європейський союз також вводив обмеження у зв’язку з постачаннями Іраном Росії безпілотників і ракет. У січні 2026 року Рада ЄС прийняла новий пакет санкцій через продовження іранської військової підтримки російської агресії проти України.
Для Ізраїлю це має безпосереднє значення.
Ті ж іранські оборонні підприємства, конструкторські бюро, ланцюги постачання і військові структури створюють зброю не лише для Росії, але й для КСІР, «Хезболли», хуситів та інших пов’язаних з Тегераном сил.
Тому спостереження за російсько-іранським військово-технічним співробітництвом не є фантазією російських аналітиків. Воно об’єктивно відповідає інтересам безпеки Ізраїлю.
Війна в Україні одночасно надає величезний масив даних про реальні можливості іранської зброї: її дальність, точність, навігацію, стійкість до радіоелектронної боротьби, слабкі місця і зміни в конструкції.
Можна припустити, що така інформація представляє цінність для ізраїльських розвідувальних і оборонних структур. Однак з цього не випливає автоматично, що «Моссад» бере участь в операціях української розвідки або координує удари по російській території.
У квітневому матеріалі ТАСС Олександр Степанов заявляв, що багато операцій Головного управління розвідки України нібито планувалися з використанням досвіду і при безпосередній участі співробітників «Моссада».
Жодних доказів цього твердження представлено не було. Не було також офіційного підтвердження з боку Ізраїлю, України або незалежних міжнародних джерел.
Для НАновини — Новини Ізраїлю тут принципово важливо відокремлювати встановлений факт від російської інформаційної конструкції.
Факт полягає в тому, що Ізраїль зацікавлений у отриманні інформації про іранську зброю і російсько-іранське співробітництво.
Припущення полягає в тому, що Гофман може посилити російський напрямок роботи «Моссада».
А твердження про безпосередню участь ізраїльської розвідки в українських операціях поки залишаються звинуваченнями російських коментаторів, не підкріпленими публічними доказами.
Особливо показово те, як російські автори говорять про російськомовних громадян Ізраїлю.
Формулювання про «крипто-діаспори» і «унікальний розвідувальний механізм» фактично перетворюють величезну і дуже різну групу людей у потенційне агентурне середовище.
Під одну категорію потрапляють репатріанти різних хвиль, вихідці з України, Росії, Білорусі, країн Балтії, Кавказу і Центральної Азії, а також росіяни, які покинули свою країну після 2022 року.
Це не лише спрощення, але й небезпечна логіка.
Більшість російськомовних ізраїльтян не мають жодного відношення до розвідки. Знання російської мови, родичі в пострадянських країнах або розуміння радянської культури не роблять людину співробітником спецслужби.
Однак сама публікація ТАСС показує, що в російському військово-політичному мисленні такі люди все частіше сприймаються як можливий канал впливу, інформації або зв’язку.
У подальшому подібна риторика може використовуватися для посилення підозр щодо громадян Ізраїлю, які приїжджають до Росії, російських емігрантів в Ізраїлі і людей, які підтримують Україну.
НАновини — Новини Ізраїлю вважає важливим підкреслити: проблема полягає не в російськомовній громаді, а в тому, що російська пропагандистська система звикла розглядати будь-які горизонтальні людські зв’язки через призму агентури, контролю і спецслужб.
Говорити про офіційний страх Кремля поки не можна.
У доступних матеріалах немає заяви російського МЗС, СЗР, ФСБ або адміністрації президента Росії про те, що призначення Гофмана представляє загрозу.
Є інше: російське державне агентство двічі за кілька місяців надало майданчик авторам, які попереджають про активізацію «Моссада» проти Росії.
У квітні йшлося про можливу підтримку української розвідки і розширення силових функцій служби. У липні — вже про російський напрямок як один з пріоритетів, роботу в пострадянському середовищі і моніторинг зв’язків Москви з Тегераном.
Це ще не офіційна позиція Кремля, але вже помітний інформаційний сигнал.
Російські аналітики побоюються, що на чолі «Моссада» опинилася людина, яку складніше обманути звичними формулами, демонстративною ввічливістю і розмовами про «традиційну дружбу».
Роман Гофман знає російську мову, розуміє походження багатьох російських моделей поведінки і має досвід взаємодії між політичним керівництвом, армією і розвідувальними структурами.
При завершенні служби військовим секретарем прем’єр-міністра він заявив, що Ізраїль ще не досяг усіх поставлених цілей: «Ми ще не закінчили».
Призначення Гофмана саме по собі не доводить, що Росія офіційно стала пріоритетною ціллю «Моссада».
Але реакція російських державних медіа показує інше: в Москві вже розглядають таку можливість серйозно. І особливо тривожить Росію те, що ізраїльську розвідку очолила людина, здатна розуміти пострадянський простір не з боку, а зсередини.
Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю
– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю
Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...
https://ukr.co.il/?p=8682
#новини #купкаізраїль