#новини

20 квітня 2026 року головний рабин України Моше Реувен Асман розповів про важливу міжрелігійну зустріч, яка відбулася в Києві, в Центральній синагозі України. Йдеться про київську Центральну синагогу України, більш відому як синагога Бродського. Вона знаходиться в центрі столиці, на вулиці Шота Руставелі, 13. Саме цю синагогу часто пов’язують з головним рабином України Моше Реувеном Асманом, і саме її в публічних повідомленнях нерідко називають Центральною синагогою України.

На перший погляд мова може йти про приватний візит, але для українсько-ізраїльського контексту ця історія набагато глибша. У момент великої війни, коли суспільство живе під постійним тиском, сама можливість спокійного, змістовного і шанобливого діалогу між представниками різних релігійних традицій набуває особливої цінності. Для ізраїльської аудиторії це ще й важливий сигнал про те, як сьогодні виглядає життя єврейської громади України не в абстрактних формулюваннях, а в реальності.

Саме Моше Реувен Асман повідомив, що в цей день юдейський капелан Давид Мільман прийняв у синагозі офіцерів-капеланів Збройних сил України, які прийшли для знайомства з єврейською традицією, законами, звичаями та сучасним життям єврейської громади країни. Вже сам формат такої зустрічі показує, що мова йшла не про протокольний жест, а про живий контакт між людьми, які належать до різних духовних традицій, але сьогодні служать одній країні.

Чому ця зустріч у Києві важлива не тільки для України, але й для Ізраїлю

Серед капеланів, які відвідали Центральну синагогу України, були представники православного, греко-католицького, римсько-католицького та протестантського духовенства. Це принципово важлива деталь, тому що вона показує реальний масштаб міжконфесійного діалогу, а не його символічне оформлення.

Для гостей провели екскурсію по синагозі, розповіли про основи єврейських законів і звичаїв, про молитву, свята і про те, як сьогодні живе єврейська громада України. Такий формат спілкування особливо значущий саме зараз, коли війна могла б легко витіснити складність, різноманітність і повагу до відмінностей, але в даному випадку відбувається зворотне: різні традиції отримують можливість краще зрозуміти один одного.

Для Ізраїлю цей сюжет важливий з кількох причин. По-перше, українське єврейство залишається помітною і живою частиною суспільної тканини країни навіть в умовах війни. По-друге, мова йде не просто про збереження релігійного життя, а про його включеність в загальний національний контекст. І по-третє, подібні зустрічі показують, що Україна продовжує будувати не тільки оборону на фронті, але й внутрішню культуру поваги між громадами.

Хто такі капелани в ЗСУ

За останніми публічними даними, в Україні налічується близько 800 військових капеланів, а разом з помічниками та керівним складом Служба військового капеланства охоплює близько 1700 осіб.

Капелани в ЗСУ — це офіційні військові священнослужителі, які працюють з військовослужбовцями в питаннях віри, молитви, моральної підтримки та переживання втрат. Їхня служба в Україні діє на підставі окремого закону — Закону України «Про Службу військового капеланства» №1915-IX, прийнятого 30 листопада 2021 року.

Формально ця система була закріплена законом у 2021 році, а в 2022 році її вбудували в порядок проходження військової служби: указ президента України №641/2022 від 12 вересня 2022 року прямо встановив, що кандидати на посади військових капеланів повинні відповідати вимогам закону, а самі капелани призначаються всередині Служби військового капеланства.

Капеланом може бути священнослужитель зареєстрованої в Україні релігійної організації, який отримав офіційний мандат на таку діяльність. Тобто це не просто «священик при армії», а людина з оформленим правовим статусом всередині військової системи.

Що саме показали і пояснили капеланам ЗСУ

Судячи з опису зустрічі, її учасникам не обмежилися коротким привітанням або формальною екскурсією. Їм пояснили, як влаштоване єврейське релігійне життя, на чому засновані ключові традиції, як сприймаються молитва і свята, і яким чином живе єврейська громада України в нинішніх умовах.

Це особливо важливо для військових капеланів, тому що саме вони часто стають посередниками між армією, особистою вірою військовослужбовців, сім’ями та моральною атмосферою всередині підрозділів. Чим точніше вони розуміють традиції один одного, тим менше залишається місця для випадкових стереотипів, непорозуміння і непотрібних бар’єрів.

У цьому і полягає справжня цінність таких візитів. Вони не зводяться до жесту ввічливості. Вони формують практичну повагу, яка потім працює вже поза стінами синагоги — у військовому середовищі, у спілкуванні між людьми, у ставленні до громад і в розумінні того, що Україна, незважаючи на війну, залишається багатошаровим суспільством.

Роль Моше Асмана, Давида Мільмана та єврейського капеланства в українській реальності

Важливо і те, хто саме розповів про цю зустріч. Коли про подію повідомляє головний рабин України Моше Реувен Асман, це надає їй додаткової ваги. У даному випадку мова йде не про стороннє спостереження, а про позицію людини, яка давно є однією з найпомітніших фігур єврейського релігійного життя України і безпосередньо пов’язана з Центральною синагогою України в Києві.

Не менш значуща і роль юдейського капелана Давида Мільмана, який приймав офіцерів-капеланів ЗСУ. В умовах війни єврейське капеланство стає не тільки формою духовного служіння для своєї громади, але й мостом між різними частинами українського суспільства. Коли такий діалог проходить у центрі Києва, у відомій синагозі Бродського, він отримує і символічне, і практичне вимір одночасно.

Окремо була висловлена подяка офіцеру капеланської служби, капелану 7 корпусу ДШВ Якову Синякову за допомогу в організації візиту. І це теж важлива деталь. Подібні зустрічі не виникають самі собою. За ними стоїть конкретна робота людей, які розуміють, що повага між релігійними традиціями не з’являється автоматично, її потрібно вибудовувати.

Саме в таких історіях особливо ясно видно, що війна перевіряє країну не тільки на міцність зброї, але й на міцність суспільних зв’язків. НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency в такому контексті бачать у київській зустрічі не локальний епізод, а важливий приклад того, як в Україні воєнного часу зберігаються і розвиваються повага, релігійний діалог і готовність слухати один одного.

Чому цей сюжет особливо відгукується в ізраїльській аудиторії

Для ізраїльтян подібна історія читається набагато ширше, ніж просто новина з життя єврейської громади України. Ізраїль сам живе в просторі, де армія, релігія, пам’ять, ідентичність і суспільна стійкість постійно переплітаються. Тому епізод з візитом капеланів ЗСУ в Центральну синагогу України сприймається не як екзотична деталь, а як зрозумілий і серйозний суспільний сигнал.

Ця зустріч показує, що навіть у розпал війни Україна намагається зберігати простір для поваги до єврейської традиції, для міжконфесійного спілкування і для живого знайомства з громадським життям. А це означає, що боротьба йде не тільки за територію і безпеку, але й за той тип суспільства, який має вистояти і після війни.

Що насправді означає цей візит

Якщо дивитися глибше, візит офіцерів-капеланів ЗСУ в Центральну синагогу України в Києві — це історія не тільки про релігію. Це історія про довіру. Про спробу зняти зайві перегородки між людьми різних традицій. Про визнання того, що єврейська громада України є не периферією, а частиною загального національного простору.

Саме тому розповідь Моше Реувена Асмана про зустріч 20 квітня 2026 року заслуговує на увагу і в Україні, і в Ізраїлі. Він показує, що під тиском війни можуть народжуватися не тільки озлоблення і втома, але й доросла культура взаємної поваги. А для країни, яка бореться за своє майбутнє, це не другорядна тема, а один з ознак внутрішньої сили.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=8201
#новини #купкаізраїль