#новини

5 квітня 2026 року Україна та Сирія зробили крок, який ще недавно здавався майже неможливим: після переговорів у Дамаску сторони домовилися найближчим часом знову відкрити посольства в Києві та сирійській столиці. На перший погляд це виглядає як звичайна дипломатична новина, але насправді йдеться про набагато більший поворот — від розриву відносин після підтримки Асадом російської агресії до спроби вибудувати нову архітектуру безпеки, торгівлі та впливу на Близькому Сході.

Чому ця новина важливіша, ніж здається

Що саме вирішили Київ і Дамаск

За словами Андрія Сибіги, на переговорах із сирійським міністром закордонних справ обговорювалися безпека, логістика, торгівля, морські шляхи, продовольча стабільність, гуманітарне та освітнє співробітництво. Результатом стала домовленість про швидке повторне відкриття посольств у Києві та Дамаску.

Окремо Сибіга підкреслив, що безпека Європи та Близького Сходу пов’язані між собою, а двостороння торгівля після відновлення відносин вже помітно зросла.

Того ж дня президент України Володимир Зеленський зустрівся в Дамаску з президентом Сирії Ахмедом аш-Шараа.

Офіційний Київ повідомив, що сторони домовилися спільно працювати заради більшої безпеки та нових можливостей для розвитку, обговорили обмін військовим та безпековим досвідом, а також роль України як надійного постачальника продовольства для регіону. Крім двосторонньої зустрічі, відбувся і тристоронній формат Україна–Сирія–Туреччина, де обговорювалися перспективи безпеки та торгівлі.

Для ізраїльської аудиторії це особливо важливо не тільки тому, що Сирія залишається однією з ключових точок на карті близькосхідної нестабільності. Важливіше інше: Київ пропонує регіону практичний досвід протидії дронам та ракетним загрозам, а це вже безпосередньо пов’язано з тим, як після іранських атак та регіональної турбулентності будуть перебудовуватися зв’язки між державами Східного Середземномор’я та більш широкого Близького Сходу.

Як Україна та Сирія дійшли до цього моменту

Від відносин 1992 року до політичного розриву

Формально дипломатичні відносини між Україною та Сирією були встановлені 31 березня 1992 року, тобто майже відразу після розпаду СРСР та міжнародного визнання української незалежності.

Протягом багатьох років ці відносини залишалися робочими: без особливої стратегічної близькості, але й без прямого конфлікту. Ситуація змінилася в міру того, як режим Башара Асада все глибше входив у залежність від Москви і перетворював Сирію на одну з опор російської політики на Близькому Сході.

Критична точка настала влітку 2022 року. 29 червня 2022 року Сирія офіційно визнала так звану незалежність окупованих районів Донецької та Луганської областей, фактично ставши на бік Москви у війні проти України. Вже наступного дня Київ оголосив про розрив дипломатичних відносин з Дамаском.

Це був не символічний жест, а фіксація простої реальності: при Асаді Сирія стала частиною проросійської зовнішньополітичної осі.

Перелом почався після падіння режиму Асада в грудні 2024 року. Нова сирійська влада почала шукати інші зовнішні опори, а Україна швидко спробувала скористатися цим вікном можливостей. Вже 30 грудня 2024 року Сибіга приїхав у Дамаск і провів переговори про відновлення двосторонніх відносин. Потім Київ заявив про підготовку до відновлення дипломатичних зв’язків, а 24 вересня 2025 року на полях Генасамблеї ООН було підписано спільне комюніке про відновлення дипвідносин.

Нинішня домовленість про відкриття посольств — це вже наступний, практичний етап після політичного рішення минулого вересня.

Навіщо Києву Дамаск і чому це важливо Ізраїлю

Безпека, логістика, зерно та нова регіональна реальність

У України тут одразу кілька причин. Перша — безпека. Київ накопичив унікальний досвід війни проти російських ракет та іранських дронів, і тепер прагне перетворити цей досвід не тільки на військову перевагу, але й на дипломатичний ресурс.

Reuters прямо пише, що під час близькосхідного турне Україна пропонує країнам регіону expertise з протидії дронам та ракетам, а Сирія виявляє інтерес до такого обміну. На тлі ослаблення колишньої сирійської системи та спроб нової влади вибудувати свої силові інститути це не просто жест ввічливості, а предмет реального інтересу.

Друга причина — продовольство та торгівля. Україна послідовно просуває себе як надійного постачальника зерна та інших продуктів для регіону. Ще на початку 2025 року Київ повідомив про постачання 500 тонн пшеничного борошна в Сирію в рамках ініціативи Grain from Ukraine; за даними Reuters, ця допомога була розрахована приблизно на 167 тисяч сирійців протягом місяця. Зараз тема продовольчої безпеки знову звучить у переговорах як один із центральних пунктів.

Для країни, що пережила роки війни, дефіциту та руйнування інфраструктури, це не абстрактна дипломатія, а питання виживання.

Третя причина — логістика та нова геополітична карта.

Сибіга окремо говорив про торгові та морські шляхи як про сферу з великим потенціалом. І це, мабуть, один із найцікавіших сигналів. Київ явно дивиться на Сирію вже не як на втрачену територію епохи Асада, а як на можливу точку входу в нову регіональну конфігурацію, де Туреччина, арабські країни та держави Східного Середземномор’я будуть по-новому ділити вплив, маршрути та ринки. НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency звертають увагу саме на цей шар історії: йдеться не просто про два посольства, а про боротьбу за місце в майбутньому Близького Сходу, де слабшає старий російсько-іранський контур і з’являються нові лінії партнерства.

Для Ізраїлю цей розвиток не можна вважати другорядним.

Будь-яка зміна в Дамаску впливає на весь північний пояс регіональної безпеки. Якщо Україна посилює присутність у Сирії як постачальник досвіду, продовольства та дипломатичного каналу, це означає, що в близькосхідному рівнянні стає більше гравців, зацікавлених у стримуванні хаосу, ослабленні іранського тиску та витісненні російського монопольного впливу. Не факт, що цей процес буде швидким. Але вже зараз видно: Україна намагається перетворити власну війну та власний важкий досвід на інструмент зовнішньої політики, а Сирія — використати новий контакт з Києвом як частину виходу з міжнародної ізоляції.

Історія українсько-сирійських відносин у 2026 році фактично починається заново. І питання тепер не тільки в тому, чи відкриються двері посольств. Головне питання в іншому: чи зможе цей дипломатичний перезапуск перетворитися на стійкий союз інтересів — чи Близький Схід знову виявиться сильнішим за будь-які домовленості.

Як до цього ставитися Ізраїлю

Голани, південь Сирії та друзське питання не дають приводу для романтики

Для Ізраїлю зближення Києва та Дамаска не можна сприймати в чорно-білій логіці — як однозначно хорошу чи однозначно погану новину. У Єрусалима залишається власний жорсткий конфлікт інтересів із Сирією.

Ізраїль утримує Голанські висоти з 1967 року і поширив на них своє законодавство в 1981-му; США визнали ізраїльський суверенітет над Голанами в 2019 році, але більшість країн цього не визнали. Після падіння режиму Асада в грудні 2024 року ізраїльські сили також зайняли нові позиції в демілітаризованій зоні та на сирійській стороні Хермона, пояснюючи це питаннями безпеки.

Тому з ізраїльської точки зору головне питання сьогодні не в тому, чи подобається нова сирійська конфігурація, а в тому, чи буде південь Сирії знову перетворено на простір загроз — іранських, джихадистських чи будь-яких інших. Саме з цієї причини в переговорах з Дамаском Ізраїль наполягає на демілітаризації південного заходу Сирії та окремо підкреслює необхідність захисту друзів.

Сирія, у свою чергу, вимагає виведення ізраїльських сил з позицій, зайнятих після падіння Асада, і не готова легітимізувати ні нову ізраїльську присутність на сирійській території, ні тим більше питання Голан.

Окремий біль для Ізраїлю — район Суейди і загалом друзський південь Сирії. У 2025 році там сталася велика хвиля насильства: за даними ООН, за один тиждень було вбито понад 1700 осіб, а майже 200 тисяч були змушені покинути свої домівки. Вже в березні 2026 року ізраїльська армія завдавала ударів по об’єктах сирійської влади, заявляючи, що робить це після атак на друзських мирних жителів.

Тобто для Ізраїлю питання Сирії — це не тільки карта, кордони та висоти, але й внутрішня чутливість навколо друзської громади по обидва боки лінії розмежування.

Чи робив Ізраїль ставку на російську присутність у Сирії

Якщо говорити чесно, частина ізраїльського істеблішменту дійсно дивилася на обмежену російську присутність у Сирії як на менше зло. Reuters повідомляв, що на початку 2025 року Ізраїль лобіював у США модель «слабкої та децентралізованої Сирії», де Росія зберігає свої бази як противагу зростаючому турецькому впливу та новому ісламістському порядку в Дамаску.

Це не означає, що Ізраїль хотів «російську Сирію» як ідеал. Скоріше, йшлося про холодний розрахунок: Москва вважалася більш зрозумілим гравцем, ніж турецький протекторат чи хаотична південна Сирія з невідомим балансом сил.

Але саме тут ситуація вже змінилася.

Навіть ізраїльські аналітики з INSS зараз пишуть, що повернення Росії як більш помітного силового гравця в Сирії не відповідає інтересам Ізраїлю, тому що здатне скоротити свободу його дій — особливо в розвідці, ППО та операціях на сирійському напрямку. Там же прямо сказано, що Єрусалиму варто відходити від логіки використання Росії як балансувальника і замість цього робити ставку на прямий або західно-опосередкований діалог з Дамаском при більш тісній координації з США та Європою.

Що Ізраїлю робити тепер

Не «схавати що є», а визнати нову реальність без ілюзій.

Стара сирійська модель, де Росія була частиною звичного механізму стримувань, розсипалася разом із режимом Асада. Повернутися в ту конструкцію вже не вдасться.

Тому для Ізраїлю раціональна лінія зараз виглядає інакше: не намагатися консервувати чуже присутність у Сирії, а домагатися конкретних умов — демілітаризації півдня, заборони на іранську та проіранську інфраструктуру біля своєї межі, міжнародних гарантій для друзів та жорсткого механізму деескалації з новим Дамаском.

Саме тому українсько-сирійське зближення для Ізраїлю не обов’язково має бути поганою новиною. Якщо Україна входить у Сирію не як спонсор хаосу, а як партнер з безпеки, логістики та відновлення, це потенційно зменшує простір для Ірану, знижує російську монополію і робить нову сирійську владу більш залежною від прагматичних зовнішніх зв’язків, а не від реваншистської осі. Для Єрусалима це не привід розслаблятися, але й не привід чіплятися за минуле. В таких умовах Ізраїлю вигідніше не ображатися на нову конфігурацію, а жорстко вбудовуватися в неї на своїх умовах.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=8110
#новини #купкаізраїль