#новини

Нова військова кампанія США проти Ірану викликає все більше порівнянь з іншими конфліктами останніх років. Журналіст The New York Times Антон Трояновський вважає, що в діях американської адміністрації та риториці Білого дому можна помітити несподівано знайомі риси — ті ж, які супроводжували початок повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Йдеться не про пряме схожість військових можливостей або тактики, а про політичну логіку війни. На думку автора, обидві кампанії демонструють схожі елементи: спробу уникнути слова «війна», зміну цілей у міру розвитку конфлікту, очікування швидкої перемоги та надію на зміну режиму в країні противника.

Ці паралелі викликають дискусію серед аналітиків і політиків, оскільки нагадують про те, наскільки складними можуть виявитися війни, розпочаті без чітко сформульованої стратегії.

Риторика «операції», а не війни

Політична мова як інструмент війни

Одним з перших схожостей Трояновський називає риторику, яку використовує керівництво країн. І в Москві, і у Вашингтоні політичне керівництво намагається уникати прямого визнання війни.

Коли журналісти запитали спікера Палати представників США Майка Джонсона, чи можна назвати те, що відбувається, війною, він відповів, що йдеться швидше про «операцію». Така формулювання помітно перегукується з російською офіційною термінологією.

У 2022 році російська влада також уникала слова «війна», називаючи вторгнення в Україну «спеціальною військовою операцією». Тоді голова Державної думи В’ячеслав Володін заявляв, що якби росія почала справжню війну, вона закінчилася б дуже швидко.

На думку аналітиків, подібна риторика дозволяє політичному керівництву знизити рівень суспільного тиску і представити військові дії як обмежену і контрольовану кампанію.

Очікування швидкої перемоги та зміни влади

Надія на внутрішній перелом у країні противника

Іншим важливим схожістю журналіст називає ставку на швидкий політичний результат. В обох випадках керівництво розраховувало, що тиск призведе до внутрішньої кризи в країні противника.

На початку вторгнення в Україну Володимир Путін закликав українських військових скласти зброю і взяти владу в свої руки. Подібна риторика з’явилася і в заявах Дональда Трампа щодо Ірану.

Президент США закликав іранських солдатів відмовитися від опору і фактично натякнув на можливість зміни влади в країні. Пізніше він також звернувся до громадян Ірану, закликавши їх скористатися моментом і виступити проти власного уряду.

Однак історичний досвід показує, що подібні очікування рідко виправдовуються. Українська армія не капітулювала, а президент Володимир Зеленський залишився при владі, незважаючи на тиск і бойові дії.

Зміна цілей у міру розвитку конфлікту

Від максимальних вимог до більш обмежених завдань

Ще однією характерною рисою подібних конфліктів стає поступова зміна політичних цілей.

На початку війни проти України російське керівництво заявляло про необхідність «денацифікації» і «демілітаризації» країни, фактично натякаючи на зміну влади в Києві. З часом завдання скоротилися до більш обмежених — захоплення територій на сході України і утримання країни поза НАТО.

У кампанії проти Ірану спостерігається схожа динаміка. Дональд Трамп спочатку вимагав «безумовної капітуляції» Тегерана, однак представники його адміністрації пізніше озвучували більш обмежені цілі — знищення ядерної програми Ірану та його ракетного потенціалу.

Аналітики вважають, що такі зміни цілей часто виникають, коли початкові очікування виявляються занадто оптимістичними.

У середині обговорення цієї теми НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency відзначають, що сучасні війни все частіше демонструють один і той же стратегічний парадокс: військова міць може бути величезною, але без чітко визначених політичних цілей вона не гарантує швидкого результату.

Історичні уроки і ризики затяжної війни

Військова сила не завжди визначає результат

Експерти підкреслюють, що між двома конфліктами є і важливі відмінності. Російська армія зіткнулася з серйозними проблемами під час війни проти України, тоді як США та Ізраїль мають значно більш технологічну військову інфраструктуру, особливо в сфері авіації та високоточних ударів.

Тим не менш, навіть потужна військова сила не гарантує успіху, якщо стратегія залишається невизначеною.

Військовий аналітик Майкл Кофман з Фонду Карнегі зазначає, що подібні конфлікти нагадують про ключові уроки історії: політичні цілі повинні бути узгоджені з військовими засобами, а початкові плани необхідно коригувати у міру розвитку подій.

Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба також попереджає про ризик надмірної впевненості. За його словами, навіть для Сполучених Штатів перемогти велику і складну країну може виявитися значно важче, ніж припускають початкові плани.

Професор міжнародних досліджень Північно-Західного університету Марія Ліпман вважає, що сама несподіванка війни вже говорить про високу ступінь невизначеності. На її думку, вступивши у військове протистояння з Іраном, США зробили крок у ситуацію, наслідки якої можуть виявитися набагато більш масштабними, ніж передбачалося на початку.

Саме тому багато експертів сьогодні говорять про головну небезпеку подібних конфліктів: війна може початися як короткострокова операція, але поступово перетворитися на тривале і складне протистояння, яке буде визначати світову політику на роки вперед.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=7985
#новини #купкаізраїль