#новини

Володимир Шевченко, Андрій Саварець (укр.) — спеціально для «Хвилі». Матеріал опублікований 14 січня 2026 року. Аналітична версія підготовлена за мотивами авторського дослідження і адаптована для ізраїльської та міжнародної аудиторії.

Сучасний путінізм — це не застиглий режим і не «авторитаризм з людським обличчям». Це незавершена політико-економічна конструкція, яка прискорено рухається до своєї граничної форми — сталінізму. Не як метафора, а як робоча модель управління, перевірена історією і зручна для самозбереження силових корпорацій.

Кремль усвідомлює власну недобудованість. Звідси — спроба «добудувати» систему через війну, репресії, тотальний контроль і внутрішню мобілізацію. Щоб зрозуміти логіку того, що відбувається, важливо дивитися не на окремі рішення, а на еволюцію російської державності як на повторюваний історичний цикл.

Феодальна модель ототожнювала державу з особистістю монарха. Ліберальна — перетворювала його в арбітра і «нічного сторожа». Ленінська розглядала державу як апарат класового насильства.

Сталінська система пішла далі: насильство стало загальним, страх замінив інститути, а держава перетворилася в самодостатню Машину, де навіть еліти не захищені. Саме ця матриця сьогодні стає для путінської конструкції кінцевою метою.

Війна проти України виявилася не причиною, а умовою доведення режиму до тоталітарного абсолюту.

Економіка під замком: повернення до мобілізаційної моделі

Повномасштабна війна стала зручною димовою завісою для масштабного одержавлення економіки. Під лозунгами «безпеки» і «суверенітету» відбувається системний перерозподіл власності.

Використовуються три базові механізми: перегляд приватизації 1990-х через суди; пряма націоналізація під приводом порушень або невиконання оборонних замовлень; відчуження активів іноземних компаній, що залишили Росію.

Реприватизація Челябінського електрометалургійного комбінату і феросплавних заводів — показовий кейс. Формально — експорт в «недружні країни». Реально — стратегічна значимість для ВПК.

З 2022 року державі передані десятки іноземних активів через укази, тимчасове управління, блокування дивідендів і судові рішення. Паралельно прийнято закон про «захист бізнесу від іноземного впливу», фактично виводячи великі компанії з-під зовнішнього контролю.

За оцінками NSP, обсяг такої «націоналізації» досяг 3,9 трлн рублів; Reuters називає співставну суму — близько 50 млрд доларів.

Характерний коментар дав Олег Тіньков у 2025 році, порівнявши пострадянський період з затягнутим НЕПом: технології і активи зайшли, потім були вилучені, і тепер на цьому передбачається «сидіти» наступні десятиліття.

Якщо в 1990-ті силовики ставали власниками того, чим управляли, то тепер спецслужби воліють бути управителями того, чим володіли інші. Олігархат ослаблений системно: навіть особиста лояльність більше не гарантує недоторканність активів.

Гроші під мікроскопом

Фінансовий контроль — наступний рівень. Восени 2025 року голова ЦБ Ельвіра Набіулліна прямо заявила про підготовку до масового впровадження цифрового рубля, який дозволить відстежувати цільове використання коштів.

Технічно це звичайний рубль, але з програмною маркуванням кожної транзакції. Фактично — інструмент тотального фінансового нагляду і символ завершення «нового НЕПа».

Одночасно посилюється тиск на самозайнятих, підвищується ПДВ до 22%, а Росфінмоніторинг отримує доступ до всіх переказів через СБП, карти «Мир» і універсальні коди. Сам путін публічно вимагає посилити контроль за готівкою.

Вихід з правового поля

Після конституційних змін 2020 року і початку війни Москва фактично демонтує примат міжнародного права. Віце-спікер Держдуми Петро Толстой прямо заявив, що попереду — нова переробка Конституції, оскільки «світові практики не прижилися».

Росія вийшла з Ради Європи, денонсувала десятки угод і позбавила бізнес можливості захисту через міжнародний арбітраж. Націоналізація активів на кшталт компанії «Рольф» стала юридично безальтернативною.

Це не побічний ефект, а стратегія: війна використовується як інструмент безкарного вилучення власності.

Репресії як управлінський метод

Внутрішня «чистка» стала невід’ємною частиною управління. Армія, довгий час залишалася конкурентом спецслужб, зазнала демонтажу: загибель 16 генералів, арешти, показові суди.

Арешт заступника міністра оборони Тимура Іванова і подальше витіснення Сергія Шойгу символізували перехід контролю над військовою вертикаллю до силовиків. Під лозунгом боротьби з корупцією була знищена ціла управлінська команда.

Паралельно фіксується хвиля загадкових смертей топ-менеджерів держкорпорацій і силових структур. Повторюваність сценаріїв — падіння, «раптові» інфаркти, вогнепальні поранення — робить випадковість малоймовірною.

Цифровий ГУЛАГ

З 1 січня 2026 року ФСБ отримує власну пенітенціарну систему, включаючи СІЗО і ексклюзивне право утримання і конвоювання ув’язнених. Подібна практика існувала тільки в період масових репресій 1930-х.

Через СОРМ спецслужба контролює інтернет-трафік, дзвінки, повідомлення, банківські додатки і пристрої громадян. Приводом для кримінальної справи може стати не публікація, а пошуковий запит.

Сьогодні в Росії щодня виноситься 2–3 вироки за статтями про «державну зраду». Більшість справ — засекречені.

Культ без особистості

Культ особистості в сучасній Росії — це не поклоніння людині, а політична технологія. путін тут — не суб’єкт, а екран, на який проектуються страхи і очікування суспільства.

Його образ послідовно змінювався: «цар-реформатор», консерватор, слабкий монарх, і, нарешті, суворий «сталінський» символ жорсткості. Але це не еволюція особистості, а зміна функцій.

Міф про лідера замінює собою інститути і ідеологію. Він навіть ефективніший сталінського культу, тому що не залежить від якості носія.

Зростання пам’ятників Сталіну і Івану Грозному — це не про історію, а про санкцію на новий виток терору.

Мілітаризація як норма

Мілітаризація охоплює освіту, економіку і культуру. Школа перетворюється в механізм підготовки «людини мобілізаційної епохи», а культ т.з. СВО стирає межі між війною і громадянським життям.

Економіка остаточно підпорядковується військовим потребам. Війна стає не результатом, а процесом — способом легітимації безкінечної мобілізації.

Як зауважив Володимир Пастухов, це повторення старих форм у новій упаковці: репресії, «обложена фортеця», патріотичне виховання. Тільки копія завжди працює гірше оригіналу.

Ілюзія бенефіціара

Система знову і знову демонструє: недоторканних немає. Навіть лояльні пропагандисти, Z-блогери і системні політологи виявляються витратним матеріалом.

Саме тут спрацьовує сталінська ілюзія — віра в власну захищеність. Але, як писала Ханна Арендт, тоталітаризм створює атомізоване суспільство, де кожен залишається один на один з Системою.

В результаті єдиним реальним бенефіціаром стає сама Система. Вона поглинає своїх творців, виконавців і прихильників.

Ключовий каталізатор цього процесу — війна проти України. Якщо для Сталіна концентрація влади була засобом зовнішньої експансії, то для путінської моделі все навпаки: війна — інструмент, концентрація влади — мета. І саме ця логіка сьогодні визначає траєкторію Росії, про що все частіше пише і говорить НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=7788
#новини #купкаізраїль