#новини

Президент України Володимир Зеленський у своєму зверненні вдень 28 лютого 2026 року прокоментував удари США та Ізраїлю по об’єктах в Ірані, фактично підтвердивши: Київ розглядає те, що відбувається, як частину загальної боротьби з загрозами, які вже торкнулися не лише Близького Сходу, але й Європи.

Заява прозвучала на тлі різкої ескалації в регіоні — після ударів по іранській інфраструктурі Тегеран почав ракетні та безпілотні атаки по цілях на Близькому Сході, включаючи Ізраїль. Для України ця ситуація виглядає знайомо: саме іранські технології та дрони стали одним з інструментів російської війни проти українських міст.

Головний тезис Зеленського прозвучав однозначно:

«Іранський режим сам обрав бути спільником путіна».

За словами президента України, Київ ніколи не загрожував Ірану, проте влада в Тегерані свідомо прийняла рішення допомагати Росії — постачаючи ударні безпілотники та передаючи військові технології.

«Зараз бачимо, що події на Близькому Сході та в регіоні Затоки розгортаються дуже стрімко. На жаль, Україна знає, про що йдеться, занадто добре. Хоча українці ніколи не загрожували Ірану, але іранський режим сам обрав бути спільником для путіна і постачав його “шахедами”, причому не лише самими дронами, але й технологіями.

Іран надавав і іншу зброю Росії. Загалом за цей час повномасштабної війни росіяни використали проти України понад 57 тисяч ударних дронів типу “Шахед” — проти наших людей, проти наших міст, проти нашої енергетики. Інші народи теж страждали від терору. Тому це справедливо — дати шанс іранському народу, щоб позбутися терористичного режиму, і гарантувати безпеку всім народам, які страждали від терору, що походив з Ірану.

Наша позиція — добре відома, і Україна говорила про це неодноразово, в тому числі напередодні. Важливо зберегти якомога більше життів. Важливо не допустити розширення війни. Важливо, що Сполучені Штати налаштовані рішуче. І завжди, коли є рішучість Америки, глобальні злочинці слабшають.»

«57 тисяч “Шахедів”»: чому Україна сприймає ситуацію особисто

Українська позиція будується не на політичних симпатіях, а на досвіді війни.

Зеленський нагадав цифру, яку в Києві вважають ключовою:

«Росія використала проти України понад 57 тисяч ударних дронів типу “Шахед” — проти наших людей, проти наших міст, проти нашої енергетики».

Саме тому Україна відкрито підтримує тиск на іранський режим. У логіці Києва держава, яка озброює Росію під час війни, стає частиною конфлікту.

При цьому Зеленський окремо підкреслив важливу річ:

«Важливо зберегти якомога більше життів і не допустити розширення війни».

Йдеться про режим, а не про народ Ірану

Українська позиція принципово розділяє владу і суспільство.

Зеленський фактично пояснив: відповідальність лежить на політичному режимі, а не на громадянах країни.

«Це справедливо — дати шанс іранському народу позбутися терористичного режиму».

Цю ж думку повторила українська дипломатична місія в Ізраїлі, поширивши заяву МЗС України, де підкреслюється:

«Міністерство закордонних справ України підтверджує незмінну позицію нашої держави: ми підтримуємо іранський народ і його законне прагнення жити в безпеці, свободі та процвітанні.

Іранський режим, який десятиліттями знущався над іранським народом, розгорнув масштабну політику насильства проти власних громадян та інших країн. Це включає масові порушення прав людини всередині країни, підтримку бойовиків, які принесли хаос іншим державам регіону, і пряму військову підтримку державі-агресору — Росії — в її неспровокованій війні агресії проти України. Ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо удари тисяч “Шахедів” по нашим мирним містам і людям.

Таке співробітництво режимів у Москві та Тегерані є грубим порушенням міжнародного права і підриває глобальні зусилля з відновлення миру та стабільності.

Довгострокові систематичні порушення прав людини, жорстокі репресії, страти та переслідування інакодумців свідчать про глибоку кризу внутрішньої політики цієї держави і про відсутність належного захисту базових прав і свобод її громадян.

Режим витрачав величезні ресурси саме на насильство, вбивства і хаос, а не на забезпечення власного народу, економічне становище якого погіршувалося з року в рік. Як неодноразово підкреслював Президент України, іранський режим повинен був піти давно.

Причина нинішніх подій — саме насильство і свавілля іранського режиму, зокрема вбивства і репресії проти мирних протестувальників, які в останні місяці набули особливо масштабного характеру.

Ми підкреслюємо, що режим у Тегерані мав усі можливості запобігти насильницькому сценарію. Йому давали можливості для дипломатії і пошуку рішень, але режим ігнорував ці зусилля і замість цього лише тягнув час, сподіваючись ввести міжнародну спільноту в оману.

Ми підтверджуємо нашу незмінну позицію: ми бажаємо безпеки, процвітання і свободи іранському народу, а також стабільності і процвітання Близькому Сходу. Ми дякуємо всім у світі, хто підтримував і продовжує підтримувати іранський народ у цей важкий час.»

Загальна картина безпеки: Україна, Ізраїль і союзники США

У Києві те, що відбувається, розглядають ширше, ніж просто близькосхідна криза. Українська влада фактично говорить про збіг загроз, спрямованих проти країн, які знаходяться в одному просторі безпеки.

Іранські безпілотники використовуються проти України.
Ракети запускаються по Ізраїлю.
Напруження зростає навколо американських об’єктів у регіоні.

У цій логіці йдеться вже не про різні конфлікти, а про перетинаючі фронти однієї геополітичної реальності.

Саме тому Україна зайняла максимально ясну позицію підтримки дій США та Ізраїлю.

Чому взагалі з’являються питання «а чим це виправдано»

Редакція НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency звертає увагу на помітну реакцію в соціальних мережах. У різних країнах — від Європи до пострадянського простору — активно звучать питання: «навіщо було атакувати Іран?» або «чому Ізраїль і США пішли на це».

На перший погляд це виглядає як природне бажання уникнути війни. Однак частина подібних реакцій формується в інформаційному середовищі, яке багато років перебувало під впливом російської та ще радянської політичної оптики — де будь-які дії США та Ізраїлю автоматично трактуються як «агресія», а режими, що протистоять Заходу, представляються жертвами тиску.

Навіть всередині Ізраїлю частина російськомовного медіапростору десятиліттями залишалася пов’язаною з цим інформаційним полем. Тому обговорення нерідко починається не з причин конфлікту, а відразу з обвинувачень тих, хто на нього відповідає.

Однак якщо прибрати лозунги і подивитися на ситуацію послідовно, картина виглядає інакше.

Редакція НАновости формулює це так — по суті і по пунктах.

Іран роками підозрюють у русі до створення ядерної зброї. Можна сперечатися про стадії програми і деталі розвідданих, але сама траєкторія розвитку і можливі наслідки занадто серйозні, щоб ігнорувати цей фактор.

Іран пов’язаний з підтримкою збройних груп і проксі-структур у регіоні, які атакували Ізраїль і дестабілізували сусідні країни. При цьому важливо уточнити: з ІДІЛ у Ірану окрема, скоріше ворожа історія — однак список союзних Тегерану збройних сил і організацій і без цього залишається довгим.

Тегеран десятиліттями використовує риторику знищення Ізраїлю і протистояння Заходу. Це не питання політичних формулювань — така лінія безпосередньо впливає на стратегічні розрахунки безпеки на Близькому Сході.

Іран став ключовим союзником Москви у війні проти України: саме іранські безпілотники і технології стали частиною російських ударів по українських містах і енергетичній інфраструктурі.

Всередині самої країни зберігається важкий фон репресій, придушення протестів і системного насильства. Можна сперечатися про масштаби порівнянь, але факт залишається: державна система довгі роки утримує суспільство через страх і силовий тиск.

Політична модель влади побудована навколо жорсткої релігійної вертикалі, де будь-які серйозні зміни блокуються силовими структурами.

Жінок карали і навіть вбивали за недотримання правил одягу — і це також розглядається багатьма країнами як частина загальної моделі державного насильства, а не як внутрішній культурний спір.

Саме тому питання поступово змінюється. Вже не «чому відбувся удар», а чому ситуація роками рухалася до моменту, коли силове стримування стало розглядатися як єдиний залишений інструмент.

Позиція редакції НАновости

І тут позиція редакції звучить по-людськи — без жадоби війни і без радикальної риторики.

Ми хочемо бачити мирний, нормальний Іран. Перський народ викликає повагу: це країна з величезною історією, культурою і цивілізаційною спадщиною.

Але залишати режими подібного типу без стримування означає раз за разом підвищувати ризик нових воєн, технологічних загроз і розширення тероризму за межі регіону.

Тому підтримка дій Ізраїлю і США в даній логіці розглядається не як підтримка війни або насильства.

Це спроба зупинити систему, яка одночасно придушувала власних громадян і експортувала загрозу за межі країни.

Що далі

Україна сьогодні говорить максимально прямо: безпека різних регіонів все сильніше пов’язана між собою.

Підтримка дій США і Ізраїлю з боку Києва пояснюється не політичними симпатіями, а власним досвідом війни — коли рішення, прийняті за тисячі кілометрів, починають руйнувати міста і забирати життя.

При цьому ключовий сигнал, який Зеленський повторює окремо:

«Важливо зберегти якомога більше життів».

І саме цей баланс — рішучість разом з прагненням не допустити великої війни — сьогодні стає основною лінією міжнародної політики навколо того, що відбувається.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=7953
#новини #купкаізраїль