Виставка “Це (не) моя війна”: українські художники в Ізраїлі говорять про неможливість нейтралітету – з 15 січня по 26 лютого 2026, Бат-Ям

#новини

(оригінал: «Це (не) моя війна / זו (לא) מלחמה שלי»)

15 січня 2026 року в Бат-Ямі відкривається групова виставка українських художників, які живуть і працюють в Ізраїлі.
Проєкт «Це (не) моя війна» — це відкрите запрошення до розмови про війну як спільний досвід і спільну відповідальність, де нейтралітет перестає бути можливою позицією.

Виставка відкрита для всіх бажаючих. Вхід вільний, без попередньої реєстрації.

Експозиція проходить в Галерея імені Стефані Коен, розташованій в Design Terminal Бат-Ям — одному з ключових культурних просторів міста.

Детальна інформація про виставку

Назва: «Це (не) моя війна / זו (לא) מלחמה שלי»

Формат: групова виставка
Місце: Галерея імені Стефані Коен, Design Terminal Бат-Ям
Адреса: вул. Ехуд Кінамон, 32, Бат-Ям

Відкриття: 15 січня 2026 року, 19:00
Дати проведення: 15 січня — 26 лютого 2026 року
Години роботи: неділя–четвер, 09:00–16:00

Куратор галереї: Ілана Кармелі-Ланер
Куратори виставки: Віра Гайліс, Світлана Матвієнко

Захід у ФБ – https://www.facebook.com/events/1231377285536646/

Реєстрація на відкриття: тут.

Виставка "Це (не) моя війна": українські художники в Ізраїлі говорять про неможливість нейтралітету -15 січня 2026, Бат-Ям — Виставка “Це (не) моя війна”: українські художники в Ізраїлі говорять про неможливість нейтралітету -15 січня 2026, Бат-Ям

Відкриття та програма

У рамках відкриття виставки з вітальним словом виступить
Євген Корнійчук, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Державі Ізраїль, а також представники організацій — співорганізаторів проєкту.

Після відкриття і протягом роботи виставки екскурсії будуть проводитися українською та івритом (🇺🇦 UA | 🇮🇱 HE), що робить проєкт доступним як для україномовної, так і для ізраїльської аудиторії.

Учасники виставки

У проєкті беруть участь українські художники, які живуть сьогодні в Ізраїлі:

Талі Рацкер, Морія Каплан, Надін Осовик, Олександр Горенштейн, Маргарита Герцман, Поліна Веллер, Оксана Федчишин, Таня Гущина, Таїсія Левицька, Катерина Лагода, Катерина Діденко, Маріанна Назарук, Еліна Назарук, Ірина Кремер, Світлана Матвієнко, Жанна Гайліс.

Про що говорить виставка

Проєкт «Це (не) моя війна» виростає з тиску зовнішнього контексту, в якому українським художникам в Ізраїлі все частіше пропонують дистанціюватися — визначити, «чия це війна» і «якого болю більше».

У цьому контексті фраза «це не моя війна» звучить не як особистий вибір, а як вимога, адресована художнику: спроба нав’язати дистанцію, розділити лояльності і спростити складну прожиту реальність.

«Фраза “це не моя війна” звучить не як висловлювання, а як очікування — відсторонитися, замовчати, не займати позицію», — зазначають куратори виставки.

Дужки в назві фіксують внутрішнє напруження проєкту: це не може не бути моєю війною. Саме ця неможливість нейтралітету стає одним з ключових внутрішніх двигунів представлених робіт.

Мистецтво як форма спротиву

«Україна протистоїть ворогу, який прагне не лише захопити території, але й стерти нашу культуру. У цій екзистенційній боротьбі мистецтво стає формою активного спротиву», — підкреслює Євген Корнійчук.

«Назва виставки “Це (не) моя війна” — це свідома провокація, що ставить під сумнів комфорт так званої нейтральності. У сьогоднішній глобальній реальності більше немає “твого” і “мого” — є спільні вороги і спільні виклики».

За словами посла, ізраїльське суспільство — добре розуміюче ціну виживання — в більшості своїй поділяє цю позицію і проявляє солідарність з Україною.

Мова, ідентичність і ціна вибору

Для багатьох учасників посилення української ідентичності проявляється не в прямому зображенні війни, а в радикалізації художньої мови: через національні мотиви, орнамент, фольклорні структури, тілесну і ландшафтну пам’ять, образ дому як архіву.

Ці жести не ілюструють війну напряму. Вони виражають відмову від стирання і нав’язаної ззовні неоднозначності, а також вимогу права самостійно визначати форму своєї приналежності.

В ізраїльському контексті такий вибір має свою ціну. У середовищі, де домінує російськомовний культурний простір і існують різні правові та громадянські режими для вихідців з України, мова і ідентичність стають полем постійних переговорів. Відмова від звичних комунікаційних інфраструктур може призвести до втрати аудиторії, професійних зв’язків і публічної видимості.

Організатори

Виставка організована за участі Israeli Friends of Ukraine, Посольства України в Державі Ізраїль, галереї імені Стефані Коен, Design Terminal Бат-Ям і платформи для українських художників «202».

Виставка «Це (не) моя війна» в Бат-Ямі — це запрошення до відкритої розмови без дистанції і без ілюзій нейтралітету.

НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency

Захід у ФБ – https://www.facebook.com/events/1231377285536646/

Реєстрація на відкриття: тут.

Text “Виставка “Це (не) моя війна”: українські художники в Ізраїлі говорять про неможливість нейтралітету – з 15 січня по 26 лютого 2026, Бат-Ям” appeared first on НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Схожі матеріали: