#новини

25 березня 2026 року американське видання The National Interest випустило матеріал Майкла Луччезе під заголовком How Ukraine Can Help Donald Trump Defeat Iran. Головна думка статті проста і для ізраїльської аудиторії звучить зовсім не абстрактно: Київ розглядає протистояння з Тегераном не як чужу близькосхідну історію, а як частину однієї великої війни проти осі автократій, до якої входять Іран, росія і, ширше, Китай.

На цьому тлі особливо показово, що Володимир Зеленський, при всьому відомому напруженні у відносинах з Дональдом Трампом, публічно підтримав американські удари по Ірану вже 28 лютого 2026 року, через кілька годин після початку операції. У пості в X він написав, що важливо, щоб США діяли рішуче, тому що щоразу, коли Америка проявляє рішучість, “глобальні злочинці слабшають”. Саме на цей епізод і спирається The National Interest, коли говорить про несподівану, але цілком логічну політичну зв’язку між Києвом і Вашингтоном в іранському питанні.

Для Ізраїлю тут важливий не жанр красивої публіцистики, а сама логіка. Україна давно не сприймає Іран як далеку регіональну проблему. Для Києва Тегеран — це прямий співучасник війни, тому що саме іранські Shahed стали одним із символів російських ударів по українських містах, а потім Москва налагодила і власне виробництво цих дронів. Цю ж лінію раніше публічно формулював і МЗС України, заявляючи, що Іран є співучасником агресії проти України.

Чому Київ підтримує удари по Ірану без особливих коливань

У статті The National Interest є важливе спостереження: підтримка України в цьому питанні не будується на особистій симпатії до Трампа і не зводиться до американської внутрішньополітичної боротьби. Київ дивиться на війну ширше. Для українського керівництва удар по іранському режиму означає одночасно удар по військовій, технологічній і політичній інфраструктурі, яка допомагає і росії.

Це вже не дві окремі війни

У березні Зеленський говорив ще жорсткіше. За даними Reuters, він стверджував, що Україна має підтверджену інформацію про використання Іраном російських версій Shahed проти американських баз на Близькому Сході, а також звинувачував Москву в передачі Тегерану розвідданих. Інакше кажучи, мова вже йде не просто про стару схему “Іран постачає росії”, а про більш щільний військовий обмін в обидва боки.

Звідси і висновок, який для ізраїльського читача виглядає особливо зрозумілим: війна проти Ірану і війна проти України більше не існують у різних політичних папках. Одна підживлює іншу. Один фронт допомагає другому. Один режим посилює другий.

І в Єрусалимі це розуміють, мабуть, куди краще, ніж у багатьох західноєвропейських столицях.

Ще в 2024 році Зеленський публічно проводив пряму паралель між небом над Ізраїлем і небом над Україною, кажучи, що “шахеди” звучать однаково і на Близькому Сході, і над українськими містами.

Тоді це виглядало як сильна метафора. Навесні 2026 року це вже майже сухий опис загальної військової реальності.

Україна пропонує Заходу не тільки співчуття, але й практичну користь

Найцікавіший тезис у матеріалі The National Interest полягає в тому, що Україна тепер намагається виступати не тільки як отримувач допомоги, але й як постачальник унікального військового досвіду. Після кількох років війни саме Київ накопичив одну з найбільших у світі практик з боротьби з масованими атаками Shahed, FPV-дронів і комбінованих повітряних нальотів.

І тепер цей досвід знадобився вже не тільки Європі.

За даними Reuters, Україна направила десятки, а потім і сотні фахівців у країни Близького Сходу, щоб допомагати у відбитті іранських атак. Йшлося про Катар, ОАЕ, Саудівську Аравію, а пізніше і про ширший набір країн регіону. Київ також пропонував обмін: українські рішення з перехоплення дронів і експертиза в протиповітряній обороні — в обмін на технології, інвестиції і ракети ППО для самої України.

Київ намагається перетворити бойовий досвід у стратегічний капітал

Ось чому стаття The National Interest важлива не тільки як чергова колонка на підтримку України.

Вона відображає ширший зсув. Київ хоче довести союзникам, що він вже не просто просить зброю і гроші, а стає частиною загальної системи безпеки Заходу. Для Ізраїлю це звучить особливо предметно: український досвід боротьби з іранськими дронами дійсно виявився потрібним у регіоні, який сам живе під загрозою іранських ракет, безпілотників і проксі-структур.

І тут якраз з’являється ширший контекст, який ізраїльська аудиторія зчитує швидше багатьох. НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency в таких темах важливі тому, що допомагають побачити не набір розрізнених криз, а одну стратегічну ланцюжок: Іран допомагає москві, москва допомагає Ірану, Україна вчиться збивати іранські дрони у своїй війні, а потім цей досвід стає затребуваним на Близькому Сході, де Ізраїль вже давно живе під тією ж загрозою — тільки в іншій географії.

Це вже не просто зовнішня політика. Це один і той же військовий мова.

Чому ця логіка особливо важлива для Ізраїлю

Для ізраїльського читача стаття The National Interest цінна не тим, що вона хвалить Зеленського або Трампа. Її реальна цінність в іншому: вона фіксує нову міжнародну реальність, де лінії між європейською і близькосхідною безпекою стираються все швидше.

Ізраїль і Україна все частіше опиняються в одній стратегічній рамці

Ізраїль давно виходить з того, що Іран — це не тільки ядерна загроза і не тільки регіональна експансія, але і виробник військових технологій, які потім працюють на різних фронтах. Україна, у свою чергу, за останні роки отримала унікальний досвід протидії саме цим технологіям.

Тому не дивно, що Київ все голосніше говорить: перемога над іранським режимом — це не “чужа війна” і не сюжет для чужих телеканалів, а частина загальної боротьби за світовий порядок, де не можна дозволити автократіям безкінечно посилювати один одного.

У цьому сенсі матеріал The National Interest можна читати і як сигнал Вашингтону. Якщо Україна корисна не тільки на своїй території, якщо вона здатна посилювати союзників і ділитися бойовим досвідом, тоді ставлення до неї як до пасивного споживача західної допомоги стає застарілим. А для Ізраїлю з цього випливає ще більш практичний висновок: зв’язка Іран—росія не слабшає сама по собі, і чим швидше Захід почне сприймати український і близькосхідний театри як взаємопов’язані, тим менше буде стратегічних ілюзій.

Саме тому думку з The National Interest не варто відкидати як занадто публіцистичну.

За нею проглядається досить жорстка реальність 2026 року: Україна більше не просто фронт проти росії. Вона стає частиною ширшої антииранської, а значить і антиавтократичної архітектури, в якій безпека Ізраїлю, Європи і самої України переплітається куди сильніше, ніж це ще недавно хотіли визнавати на Заході.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=8057
#новини #купкаізраїль