#новини

Війна в Україні давно перестала бути лише фронтовою хронікою, де рахують кілометри лінії зіткнення, кількість ударів і типи озброєнь. Паралельно йде інший процес, менш видовищний на екрані, але набагато довший за наслідками: величезні території крок за кроком перетворюються на простір накопиченого отруєння, де повітря, ґрунт, вода, ліси і навіть харчовий ланцюг змінюються не на роки, а, можливо, на цілі покоління. Саме до такого висновку підводить матеріал за участю еколога Олексія Василюка (укр.) про те, як вибухи, пожежі, хімічні викиди і дронове оптоволокно змінюють українське середовище існування.

Для ізраїльського читача це не чужа, віддалена тема.

Ізраїль занадто добре розуміє, що сучасна війна б’є не тільки по військових об’єктах. Вона ламає інфраструктуру життя: воду, сільське господарство, житлові зони, екосистему, здоров’я людей. Український досвід сьогодні показує не тільки ціну російської агресії, але й те, як у XXI столітті війна може працювати як інструмент довготривалого екологічного тиску.

Не тільки ракети: як війна отруює ґрунт, повітря і воду

Кожен вибух — це не тільки удар, але й хімічний слід

Одна з головних думок тексту звучить жорстко і без прикрас: найбільшу шкоду природі завдають самі вибухи боєприпасів.

Причому одразу в двох вимірах.

Спочатку йде фізичне руйнування — уламки, вибухова хвиля, тепловий удар, миттєве знищення всього живого в зоні ураження. Потім залишається хімічний слід: вміст снаряда, ракети або дрона в будь-якому випадку потрапляє в навколишнє середовище, незалежно від того, досяг боєприпас цілі чи ні. Частина йде в повітря, частина — в ґрунт, а потім з опадами просочується в ґрунтові води.

Проблема в тому, що точний масштаб такого забруднення сьогодні оцінити майже неможливо. Не тому, що ніхто не хоче рахувати, а тому що війна триває, боєприпаси різняться за складом, місцем підриву і типом впливу, а одиничні проби ґрунту в таких умовах дають розрізнені і часто мало що пояснюючі результати. Іншими словами, забруднення вже йде, але повна його карта з’явиться набагато пізніше.

Пожежі випалюють ліси, але це тільки частина біди

Другий великий фактор — масштабні пожежі.

У матеріалі наводиться приклад Сіверського лісництва і довгої випаленої смуги, що тягнеться через східні регіони України. Там знищуються дерева, кущі, птахи, тварини, комахи — буквально вся жива тканина місцевості. Але тут є важливий нюанс, який робить текст сильнішим і чеснішим: еколог не зводить все до картинки апокаліпсису. Він прямо говорить, що там, де бойові дії відходять, природа частково починає відновлюватися. Повертаються птахи, приходять тварини, вітер приносить насіння, з’являються нові дерева.

Це важлива поправка і для ізраїльської аудиторії, і взагалі для будь-якої серйозної розмови про війну. Не всяка шкода однакова. Є втрати, які природа здатна залікувати за час. А є такі, які залишаються майже назавжди.

Росія б’є не тільки по фронту, а по придатності землі для життя

Удари по хімічних об’єктах і логіка «мертвої території»

За словами Олексія Василюка, крім вибухів і пожеж є ще третій фактор, особливо небезпечний: навмисні удари по техногенно небезпечних об’єктах. Це хімічні підприємства, нафтобази, склади добрив, промислові майданчики. У тексті наводиться приклад Сєвєродонецька, де були знищені 36 підприємств хімічної промисловості. Все, що там зберігалося — сировина, відходи, технологічні матеріали, вміст очисних споруд, — могло потрапити в атмосферу, в ріки і в ґрунтові води.

І ось тут розмова вже виходить за межі звичайного «побічного збитку». Сенс таких ударів, якщо слідувати логіці тексту, не тільки в руйнуванні інфраструктури як такої. Йдеться про систематичне погіршення умов життя на території України. Фактично це спроба перетворити частину країни на простір, де жити, будувати, вирощувати, повертатися буде все важче.

Для Ізраїлю, який постійно аналізує не тільки військові, але й інфраструктурні загрози, цей аспект особливо зрозумілий.

Земля, випалена не метафорою, а кислотою

Одна з найважчих частин вихідного матеріалу стосується сірки.

Еколог пояснює, що багато боєприпасів містять сполуки, які після вибуху потрапляють у ґрунт, а потім при взаємодії з водою перетворюються на сірчану кислоту. Звідси і формула, яка звучить майже як публіцистика, але в контексті тексту подається як буквальний опис того, що відбувається: земля виявляється випаленою кислотою. Мікроорганізми, які формують і підтримують ґрунт, просто гинуть.

Далі — ще гірше. Навіть після закінчення війни такі забруднення не можна буде швидко і повноцінно прибрати. У матеріалі згадується фіторемедіація, тобто спроба очищати середовище за допомогою спеціально підібраних рослин, але і вона описується лише як часткове, обмежене рішення. По суті, йдеться про забруднення, яке для нинішнього покоління може виявитися довічним. І це вже не сюжет про відновлення фасадів і мостів. Це сюжет про землю, яка може перестати бути землею в нормальному, господарському сенсі слова.

У цьому місці і виникає ширший сенс для регіональної розмови.

НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency не раз звертали увагу на те, що сучасні війни потрібно вимірювати не тільки числом загиблих і зруйнованих будівель. Україна зараз показує ще одну страшну грань: якщо противник цілиться в екологічну основу життя, наслідки тягнуться набагато довше, ніж будь-який військовий сезон.

Після війни можуть з’явитися «червоні зони»

Василюк наводить приклад Франції, де після Першої світової війни були території, закриті для життя і використання на десятиліття. Сенс порівняння вкрай ясний: в Україні теж можуть з’явитися ділянки, куди люди просто не зможуть повернутися. Не тому, що там нічого відбудовувати, а тому що сама територія виявиться занадто забрудненою і небезпечною.

І це, мабуть, один з найважчих висновків тексту. Люди чекають повернення додому, а реальність може виявитися такою, що деякі будинки залишаться тільки на карті пам’яті.

Оптоволоконна «павутина» і отруєна вода: нова екологія війни

Річка Сейм і загроза, яка майже дійшла до Києва

Окремий блок у тексті присвячений найбільшому річковому забрудненню. Йдеться про історію 2024 року, коли з’явилася загроза, що небезпечна вода з Сейму може дійти через Десну до Дніпра і Києва. У столиці тоді навіть заговорили про запаси питної води. За словами еколога, до Києва забруднення врешті не дійшло, але саме подія він оцінює як безпрецедентну за масштабом. У річці масово гинуло все живе. Остаточна причина так і не була встановлена, але в тексті наводиться версія про можливе потрапляння хімікатів, пов’язаних з обробкою шкіри, з російської сторони.

Для ізраїльського читача тут важливий простий висновок: вода в сучасній війні стає не менш уразливою, ніж енергетика. І якщо отруєння рухається по річковій системі на сотні кілометрів, це вже питання не локального збитку, а регіональної безпеки.

Дрони залишають після себе не тільки удар, але й «пластиковий фронт»

Ще одна нова тема — оптоволокно від дронів. У тексті йдеться, що такі «нитки» вже покривають десятки кілометрів фронту і прифронтових зон, заплутуються в гілках, кущах, деревах. Поки що найочевидніший ефект — загибель птахів і дрібних тварин. Вони заплутуються у волокнах, не можуть вибратися і гинуть. Вже є спостереження, як птахи використовують цей матеріал для гнізд, але це скоріше рідка деталь на тлі загальної картини масового шкоди.

Зараз ця проблема ще багато в чому недосліджена.

Але якщо війна затягнеться, волокно почне руйнуватися, і тоді виникне нова загроза: мікропластик і найдрібніші фрагменти неорганічних ниток потраплять у середовище, в ґрунт, у живі організми, а потім і в харчовий ланцюг. У тексті прямо проводиться аналогія зі скловатою, тільки розсіяною по полю і практично не піддається збору. Це вже не фантазія про далеке майбутнє, а цілком реальний сценарій накопиченого забруднення.

Саме тому головний висновок тут звучить тверезо і похмуро.

Чим довше йде війна, тим глибшими стають зміни, які не можна буде просто скасувати однією переможною датою. Звільнення території — це одне. Повернення її до нормального, безпечного життя — зовсім інше. А отже, екологічний рахунок цієї війни буде приходити Україні і після закінчення боїв, коли камери поїдуть, а людям доведеться розбиратися вже не з хронікою ударів, а з їх спадщиною.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=8068
#новини #купкаізраїль