#новини

Україна — не Ізраїль і не “Палестина”, стверджує журналіст Дмитро Галко. У статті для «НАновини» ми з’ясовуємо, чому порівнювати ці випадки небезпечно і некоректно — і чим саме вони різняться.

Порівняння, які заводять у глухий кут

29 червня 2025 року на українському новинному порталі «Главком» вийшов матеріал журналіста Дмитра Галка, який критикує часті спроби порівнювати війну в Україні з ізраїльським чи “палестинським” кейсами. На його думку, ці паралелі не просто поверхневі, а й принципово хибні.

Журналіст підкреслює: Ізраїль — унікальний випадок, який не має аналогів в історії. А Україна — частина класичної антиколоніальної боротьби, прикладів якої було безліч.

Чому Ізраїль — не приклад для порівняння?

Ізраїльська держава виникла за умов унікальної історичної та релігійної долі єврейського народу. Ізраїль від самого початку будувався як військова фортеця, з високою автономією, ініціативністю і навіть ядерною зброєю. Це сильний регіональний гравець, який не лише захищається, а й активно формує стратегічну архітектуру Близького Сходу.

Україна, навпаки:

• Роззброїлася після розпаду СРСР;
• Не відчувала екзистенційної загрози до 2014 року;
• Спиралася на міжнародні гарантії, зокрема Будапештський меморандум.

Таблиця відмінностей

Чому Україна — не “Палестина”?

Галко зазначає ключову різницю у сприйнятті ворога. Росія не просто претендує на територію, як це часто буває у міжнародних конфліктах. Вона претендує на сам український народ, заперечуючи йому право на існування. Це не боротьба за землю — це спроба знищити ідентичність.

“Палестинське питання” — це націоналізм проти націоналізму: два народи, які претендують на одну землю. Але українці — не “перероблені росіяни”, як намагається довести путінська пропаганда. Українська ідентичність формувалася століттями і на власній землі.

Цитати Дмитра Галка

«Претензії Росії не є територіальними. Вони хочуть володіти цілим народом — або знищити його, якщо він опирається».

«Ізраїль — це регіональний супергравець з високою автономією та ініціативністю».

Нерівні стартові умови

Ізраїль народився в умовах постійної боротьби за існування. Він не роззброювався. Він одразу себе захищав.

Україна прожила 23 мирні роки, не готуючись до агресії. І лише після 2014 року почала відновлювати армію та політичну суб’єктність.

Редакція НАновини – Новини Ізраїлю підкреслює: урівнювання цих випадків і спроби натягнути аналогії грають на руку пропаганді. Вони стирають реальні відмінності, заважають солідарності й підмінюють суть.

Схожість не скасовує відмінностей

Так, Ізраїль і Україна сьогодні знаходяться по один бік барикад — сторони, які захищають право на існування, на свободу і безпеку.

Але це не робить їх аналогічними. Їхній шлях, їхня історія, їхні виклики — різні.

Читайте більше думок і докладних аналізів на порталі НАновини – Новини Ізраїлю, де ми продовжуємо розповідати про те, як переплітаються долі наших народів і як ми можемо підтримувати одне одного.

Повний текст (переклад з української НАновини, збережено орфографію та написання оригіналу):

“Чому Україна — не Ізраїль і не Палестина: головна різниця”

29 червня 2025 року, 16:31

Вчергове натрапив у стрічці на порівняння України з Ізраїлем. Інколи трапляється інше порівняння – з Палестиною.

Вважаю, що обидва порівняння цілком недоречні.

Випадок Ізраїлю – геть унікальний, аналогічного попросту не існує.

Випадок України – типова антиколоніальна боротьба, прикладів якої були сотні.

Араби (перси, мусульмани) не були пригноблювачами євреїв. Вони не колонізували їхні землі. Не нав’язували свою мову та ідентичність. Араби завоювали ці землі у Східної Римської імперії (Візантії). Євреї та самаритяни складали на них національні меншини, більшість населення була православними християнами. На відміну від візантійців, араби дозволили євреям жити в Єрусалимі. І не мали програми їхньої асиміляції.

Але Україна не є Палестиною теж. Бо євреї не вважають палестинців «також євреями», яких чиясь зла воля переробила на палестинців.

Палестинці – частина великого арабського світу, який прокинувся у національному сенсі наприкінці 19 – на початку 20 століття, як і багато інших народів деінде. Вони вважали весь Близький Схід своїм і не хотіли мати там міцних конкурентів, особливо підтримуваних Заходом.

Ізраїль – регіональний супергравець, з ядерною зброєю, високою автономією та ініціативою, активний учасник стратегічної архітектури регіону. Від самого початку Ізраїль є військовою фортецею.

Україна – держава, яка роззброїлася перед своєю колишньою метрополією, не відчувши екзистенціальної загрози. Яка 23 роки прожила здебільшого цілком мирно, не збираючись воювати. Ну, і попри те, що тут були різні держави, український народ (і його прямі предки) завжди був тут.

Здається, різниця очевидна. Порівняння не просто кульгають, вони геть недоречні. Арабо-ізраїльський конфлікт від початку – це конфлікт двох націоналізмів, які претендували на одну територію, і не знайшли спільної мови.

Претензії Росії не є територіальними претензіями, вони претендують на те, щоб володіти цілим народом – або знищити його, якщо він цьому опирається”.

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=6726
#новини #купкаізраїль