#новини

21 травня 2026 року в Києві відбувся Всеукраїнський форум національних меншин, національних спільнот і корінних народів України. Подія була приурочена до Дня міжнаціональної злагоди та культурного різноманіття і зібрала понад 600 учасників з різних регіонів країни.

Форум став не просто офіційною зустріччю з виступами та культурною програмою. В умовах війни він перетворився на велику розмову про те, що сучасна Україна тримається не на одній етнічній чи мовній лінії, а на загальній громадянській відповідальності людей з різними коренями, різними традиціями та різною історією.

Серед учасників були українці, кримські татари, болгари, греки, румуни, поляки, євреї, угорці, німці, вірмени, азербайджанці, гагаузи, караїми, корейці, роми, грузини, чехи та представники багатьох інших національних спільнот і корінних народів України. В окремих анонсах форуму згадувалися також росіяни як одна з національних спільнот України, що важливо відокремлювати від держави-агресора росії та її політики війни.

Особливе місце на форумі зайняли релігійні лідери.

У заході брали участь представники різних конфесій, включаючи єврейську громаду. Київський рабин Авраам Блайх повідомив, що для нього було великою честю взяти участь у форумі в складі Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій України. Під час події він прочитав молитву за Україну — за мир, захист, швидку перемогу та завершення війни.

Авраам Блайх — київський рабин, голова єврейської громади «Орах Хаїм». Останніми роками він помітно бере участь у публічному житті єврейської громади Києва та в міжконфесійних заходах, пов’язаних з підтримкою України під час війни. Він є сином рабина Яакова-Дова Блайха — одного з найбільш відомих єврейських релігійних лідерів України. Яаков-Дов Блайх отримав рабинську ординацію в ортодоксальному середовищі, а офіційні сторінки Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій вказують його як головного рабина Києва та України і президента Об’єднання юдейських релігійних організацій України.

«Різні зерна в долонях — та одна весна в серцях»

Форум проходив під символічним гаслом: «Різні зерна в долонях — та одна весна в серцях». У перекладі це можна передати так: «Різні зерна в долонях — та одна весна в серцях».

Ця фраза добре передавала атмосферу всього дня. Йшлося не лише про культурне різноманіття як красиву вітрину. Головна ідея була глибшою: різні народи України переживають війну разом, разом втрачають, допомагають, служать, волонтерять, моляться і продовжують будувати майбутнє країни.

Форум розпочався в Саду національної злагоди. Гості піднімалися алеєю пам’яті, проходили через весняні гаївки, отримували пакети з насінням «Квітуча Україна» і символічні бейджі з насінням трав. Це стало нагадуванням про просту, але сильну думку: майбутнє починається з маленького зерна, яке люди вирощують разом.

У цьому образі було багато української військової реальності. Країна, яку росія намагається зруйнувати ракетами, окупацією, депортаціями і пропагандою, продовжує садити дерева, створювати нові традиції, збирати разом спільноти і говорити про життя після перемоги.

Рабини, молитва і єврейська громада України

Одним з найсильніших моментів форуму стала міжконфесійна молитва за Україну. Представники різних релігій — християни, мусульмани, юдейська громада — молилися разом за мир, за людей, за захисників і за країну.

Саме тут участь рабина Авраама Блайха стала особливо важливою. Він виступив не як сторонній спостерігач, а як частина українського релігійного і громадського простору. Його молитва за Україну прозвучала поруч з молитвами представників інших конфесій, і це надало форуму особливої моральної сили.

У своєму повідомленні рабин Блайх підкреслив, що для нього було цінно бачити поруч релігійних лідерів різних спільнот і конфесій. За його словами, такі зустрічі нагадують, наскільки важливо залишатися об’єднаними і підтримувати одне одного в непрості часи.

Для ізраїльської аудиторії цей епізод має окреме значення. Єврейська громада України сьогодні існує не осторонь від війни. Вона живе всередині української реальності: під повітряними тривогами, серед евакуацій, втрат, волонтерської допомоги, молитов, роботи спільнот і підтримки людей, яким потрібен захист.

НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency відзначає: участь рабинів у такому форумі руйнує звичні пропагандистські схеми, якими росія роками намагалася маніпулювати темою України, єврейської історії та пам’яті про минуле. Реальна картина зовсім інша: єврейські релігійні лідери в Україні відкрито моляться за країну, за її захист і за перемогу над агресором.

Чому це важливо саме зараз

Війна змінила сенс багатьох суспільних подій.

Раніше форум національних спільнот можна було б сприймати як культурний захід, де різні народи показують свої пісні, кухню, костюми і традиції. Сьогодні все це залишилося, але набуло іншої ваги.

Коли на одному майданчику зустрічаються військові, волонтери, дипломати, представники держави, молодіжні лідери, релігійні діячі і національні спільноти, мова вже йде не лише про культуру. Мова йде про те, хто разом тримає країну в найважчий період її сучасної історії.

На форумі звучали особисті історії військових різних національностей, які сьогодні захищають Україну. Вони говорили про побратимство, дім, підтримку, про те, як війна робить людей ближчими один до одного і змушує інакше дивитися на поняття спільної країни.

Це важливо і для України, і для Ізраїлю. Україна показує, що її сила не в уніфікації, а в здатності різних людей бути поруч. Ізраїльська аудиторія добре розуміє, що багатомовне і багатокультурне суспільство під час війни може бути сильним лише тоді, коли у нього є спільне відчуття долі.

Сад міжнаціональної злагоди, пам’ять і культура під відкритим небом

Центральним символом форуму став Сад міжнаціональної злагоди. Це простір було закладено минулого року під час першого офіційного відзначення Дня міжнаціональної злагоди та культурного різноманіття. У 2026 році учасники продовжили традицію і разом висаджували нові дерева.

Цей жест був зрозумілий без довгих пояснень.

Різні спільноти садили дерева як знак спільної землі, спільних коренів і спільного майбутнього України. В умовах війни така символіка звучить сильніше звичайного: поки росія несе руйнування, Україна демонстративно садить життя.

Окремим символом дня стало буковинське поминальне дерево, яке привезли представники румунської спільноти. На його гілках був хліб — знак пам’яті, дому, людського тепла і вдячності тим, хто сьогодні захищає Україну.

Протягом дня на форумі працювали національні локації, де були представлені культурні традиції, мистецтво і кухні різних народів. Звучали українські, болгарські, єврейські, грузинські, польські, корейські, гагаузькі, чеські, вірменські, німецькі, кримськотатарські, грецькі і молдовські мотиви.

На перший погляд, пісні, танці і національні страви можуть виглядати як святкова частина програми. Але в цьому і була сила форуму: люди знайомилися не лише через офіційні промови, але й через смак, музику, гостинність, розмови і спільну присутність.

Хто брав участь у форумі

У форумі взяли участь представники державної влади, громадських організацій, дипломатичного корпусу, національних спільнот і корінних народів України.

Серед учасників називалися голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, перший заступник голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко, уповноважена з захисту державної мови Олена Івановська, уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, постійна представниця президента України в Автономній Республіці Крим Ольга Куришко, народні депутати Таміла Ташева, Юлія Гришина і Антон Кіссе.

Але, як зазначали учасники, головним у цей день були не посади і статуси. Головним було відчуття живої людської підтримки — без дистанції, без холодної офіційності, з великою кількістю зустрічей, розмов і особистих історій.

Форум як відповідь російській пропаганді

Цей форум став важливою відповіддю на один з центральних міфів російської пропаганди.

Москва роками намагається представити Україну як країну, де різні спільноти нібито не можуть жити разом, де існує штучний конфлікт ідентичностей і де держава нібито не здатна об’єднувати людей.

Але реальність, показана в Києві, виглядає інакше. Україна сьогодні збирає в одному просторі кримських татар, євреїв, ромів, вірмен, поляків, румунів, болгар, корейців, грузинів, німців, гагаузів, чехів і багато інших спільнот. Вони не просто демонструють культуру. Вони беруть участь у війні, волонтерять, захищають країну, моляться за перемогу і говорять про майбутнє після звільнення окупованих територій.

Фінал форуму був особливо символічним. Волонтери вийшли на сцену з насінням квітів і говорили про те, як ці квіти будуть проростати після перемоги — на Харківщині, Донбасі, Херсонщині, в Бессарабії, Закарпатті, Поліссі і вільному Криму.

У цій фразі була вся логіка події. Форум був не про минуле і не лише про сьогоднішній опір. Він був про майбутнє України як країни різних коренів, різних голосів і спільного дому.

Для єврейської громади України участь у такій події — це ще одне підтвердження її живої ролі в українській історії прямо зараз. Для Ізраїлю — привід уважніше дивитися на Україну не через старі стереотипи, а через реальну картину війни, солідарності і відповідальності.

У Києві 21 травня рабини молилися за Україну разом з представниками інших релігій. Національні спільноти садили дерева, згадували захисників, говорили про дім, співали свої пісні і ділилися хлібом. У воєнний час це вже не просто культурний жест. Це заява про те, що Україна залишається країною, де різні народи можуть бути разом — не лише на святі, але й у боротьбі за життя.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=8387
#новини #купкаізраїль