#новини

Іран вперше настільки прямо виніс Україну в свою публічну військову риторику на тлі нинішньої війни на Близькому Сході. Голова комісії з національної безпеки та зовнішньої політики парламенту Ірану Ебрагім Азізі 14 березня 2024 року заявив, що Україна нібито стала «законною ціллю» для Тегерана через “підтримку Ізраїлю безпілотниками” і послався на статтю 51 Статуту ООН. Саме по собі це твердження вже важливе: Тегеран більше не обмежується погрозами Ізраїлю, США чи арабським сусідам, а починає розширювати список зовнішніх противників.

«Надаючи ізраїльському режиму підтримку безпілотниками, неспроможна Україна фактично опинилася залученою в цю війну і, згідно зі статтею 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй, перетворила всю свою територію на законну ціль для Ірану», — написав він в Х.

Але якщо прибрати іранську пропагандистську оболонку, картина виглядає точніше і цікавіше. У відкритих джерелах немає підтверджених даних, що Україна офіційно постачає безпілотники саме Ізраїлю. Зате публічно підтверджено інше: Київ вже відправив команди спеціалістів до Катару, ОАЕ та Саудівської Аравії, щоб допомагати їм відбивати іранські повітряні атаки.

Тобто реальний нерв історії не в тому, що Україна доведено постачає Ізраїлю дрони, а в тому, що український досвід боротьби з Shahed вже перетворюється на експортовану систему знань, технологій і практики для Близького Сходу. Для Ірану це небезпечно саме по собі. Україна стала першою країною, яка роками в режимі майже щоденної війни навчалася збивати іранські дрони масово, дешево і швидко. Тепер цей досвід починають запитувати інші. Саме тому Тегеран нервує.

Що саме відомо про допомогу України Близькому Сходу

Зеленський публічно заявив, що Україна направила на Близький Схід три професійні команди експертів. За його словами, перші три країни — Катар, Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія. Це означає, що країни Перської затоки шукають український досвід саме в боротьбі з іранськими повітряними атаками.

Окремо повідомлялося і про допомогу по лінії США. На початку березня Зеленський говорив, що Україна отримала запит від Вашингтона про сприяння в захисті від Shahed на Близькому Сході. Також повідомлялося, що Україна відправила спеціалістів і перехоплювачі для захисту американських баз в Йорданії. Навіть якщо залишити осторонь конкретні маршрути і обсяги, загальний висновок вже очевидний: українська антидронова компетенція почала працювати не тільки на українському театрі війни.

Ось це і є реальний контекст заяви Азізі. Іран намагається представити справу так, ніби йдеться вже про пряме вступлення України у війну проти Ісламської Республіки. Але за наявними фактами Київ допомагає відбивати іранські дронові загрози в регіоні, а не завдає збройного нападу на Іран. Різниця між цими двома речами колосальна — і політично, і юридично.

Чому посилання Ірану на статтю 51 Статуту ООН виглядає слабо

Стаття 51 Статуту ООН дійсно існує, і вона дійсно закріплює право держави на індивідуальну або колективну самооборону. Але ключова умова там сформульована вкрай прямо: таке право виникає, якщо відбулося збройне напад. Крім того, заходи самооборони повинні бути негайно повідомлені Раді Безпеки ООН. У тексті статті немає формули, за якою будь-яка допомога противнику автоматично перетворює країну-допомагача в «законну ціль».

Саме тут іранська риторика починає розсипатися. Азізі використовує реальний номер статті, але вкладає в неї набагато ширший зміст, ніж там є. Заява в дусі «вся територія України стала законною ціллю» — це не юридично акуратне посилання на Статут ООН, а політична загроза, обгорнута в псевдоправову упаковку. Одночасно стаття 2(4) Статуту ООН вимагає від держав утримуватися від загрози силою і її застосування проти територіальної цілісності і політичної незалежності інших країн.

Інакше кажучи, новина тут подвійна. Перша: Іран дійсно загрожує. Друга: його спроба пояснити цю загрозу статтею 51 виглядає дуже слабкою. Київ може допомагати іншим державам боротися з Shahed, і це ще не перетворює Україну в законну мішень з точки зору міжнародного права.

Що кажуть відстані і ракети: де загроза реальна, а де медіа вже перегнули

Географія тут важлива не менше права. По прямій від Тегерана до Києва — приблизно 2346 км. Для порівняння, від Тегерана до Єрусалима — близько 1560 км, а до Тель-Авіва — близько 1591 км. Тобто на рівні столиць Україна помітно далі Ізраїлю.

Якщо брати не столиці, а найкоротшу відстань між територіями, розрив вже менший. Найкоротша дистанція між Іраном і Ізраїлем оцінюється приблизно в 893 км. Для пари Іран–Україна є, наприклад, відстані порядку 1741 км до Луганська і близько 1983 км до Херсона. Це важливо, тому що в стратегічному сенсі Україна не знаходиться за межами мислимої ракетної досяжності Ірану, але і твердження, що «будь-яка точка України» вже гарантовано накривається стандартними 2000 км, — занадто широке.

За даними відкритих профільних оцінок, іранська Sejjil відноситься до систем з дальністю порядку 2000 км, а Khorramshahr — до класу ракет дальністю 2000 км, при цьому для однієї з пізніших версій фігурує потенціал до 3000 км. Це змінює оцінку загрози. При дальності близько 2000 км реалістичніше говорити про ризик для частини сходу і півдня України, а не для всієї країни. Але якщо враховувати більш далекобійні варіанти Khorramshahr, картина стає важчою.

Саме тому теза деяких медіа про те, що ракети «Хоррамшахр» і «Седжил» з дальністю 2000 км здатні вразити будь-яку точку України, потребує уточнення. У такому вигляді це занадто широко. Київ при відстані близько 2346 км виходить за звичайний 2000-кілометровий поріг, так само як і частина північних і центральних районів країни. Але схід і частина півдня України дійсно потрапляють в небезпечну зону вже при такій дальності. А якщо йдеться про більш далекобійну версію Khorramshahr, то і картина для всієї України стає куди тривожнішою.

У цьому і полягає важливий висновок. Іранська загроза не виглядає чистою пустушкою. Вона не обов’язково означає, що завтра буде удар по Києву, але і відмахнутися від неї як від зовсім нереальної вже не можна. Тегеран має системи, які за певних сценаріїв роблять частину української території досяжною, а за більш далекобійних варіантів і зовсім розширюють цей контур загрози.

Для Ізраїлю ця історія теж важлива. Тому що загроза Україні в даному випадку — це не тільки випад проти Києва. Це ще й попередження всім, хто хоче вбудувати український антидроновий досвід в оборону регіону. Саме про це зараз все частіше говорять і в ізраїльській, і в українській повістці, і НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency в цьому контексті фіксують важливий зсув: Україна перестає бути тільки жертвою ірансько-російської дронової війни і поступово стає одним з джерел практичних рішень для Близького Сходу.

Іран показує: він сприймає Україну вже не просто як жертву російського застосування Shahed, а як джерело небезпечних для себе рішень. І ось це, мабуть, головний сенс всієї історії.

Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю

Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...

https://ukr.co.il/?p=8005
#новини #купкаізраїль