#новини
17 жовтня 2026 у «Української Здибанки Вдячності» в Тель-Авіві–Яффо з’явиться своя кінопрограма. О 14:30 в просторі Nothing: на HaTzorfim 29 покажуть три короткометражні документальні новели проєкту «Спроможні» — про групу DakhaBrakha, правозахисницю Олександру Матвійчук і скрипальку Богдану Півненко.
Автор: Олена Гунько
Вхід вільний, але для участі потрібна попередня реєстрація на саму Здибанку. Фільми надані Асоціацією «Дивись українське!», партнер показу в Ізраїлі — Created in Ukraine.
За коротким анонсом ховається історія значно ширша трьох фільмів. «Спроможні» — частина міжнародної ініціативи Culture vs War, яка представляє Україну за кордоном через людей, що продовжують створювати музику, мистецтво, захищати права людини та працювати з українською культурою під час повномасштабної війни.
А сам показ в Яффо стає ще однією частиною програми «Української Здибанки Вдячності», про яку НАновини вже розповідали окремо.
Слово «Здибанка» ізраїльському читачеві, який не говорить українською, дійсно може бути незрозумілим. Воно походить від українського «здибатися» — зустрітися, побачитися.
Але в Ізраїлі це вже не просто слово. За кілька років навколо «Українських Здибанок» склався формат зустрічей, де поруч існують українська культура, музика, книги, ярмарки, волонтерські ініціативи, благодійні збори і просто можливість побачити людей, з якими зазвичай спілкуєшся тільки в соціальних мережах.
Такі події тут проходять не перший рік. Наприклад, у серпні 2026-го в Тель-Авіві відбулася «Здибанка Незалежних» до 35-річчя незалежності України — з сімейною програмою, книжковим ярмарком і збором допомоги українським військовим.
17 жовтня формат трохи інший. «Здибанку Вдячності» присвячують захисникам і захисницям України та Ізраїлю. Вона почнеться о 14:00 і триватиме до вечора, а вже через півгодини після відкриття гостей запрошують у кінозал.
Так у програмі з’являється ще один спосіб розмови про Україну — без мітингового мікрофона і лозунгів.

Повнометражні «Спроможні» об’єднують історії семи людей і колективів: Олександри Матвійчук, Джамали, Богдани Півненко, Тараса Компаніченка, Анатолія Криволапа, групи DakhaBrakha і кінооператора Сергія Михальчука.
Фільм вперше представили влітку 2026 року в Києві, а потім проєкт почав виходити за межі України. У вересні «Спроможні» показували в Європейському парламенті в Брюсселі, паралельно розвиваючи міжнародний марафон показів у різних країнах.
В Ізраїлі 17 жовтня покажуть не повнометражну версію, а три окремі історії.
І вибір вийшов цікавим. В одній програмі опинилися люди, які працюють зовсім різними інструментами: голосом і ритмом, документуванням злочинів, скрипкою. Разом вони дають набагато складніший портрет сьогоднішньої України, ніж звичне уявлення про країну виключно через фронтові зведення.
Перша новела присвячена DakhaBrakha — групі, що виникла в Києві в 2004 році навколо Центру сучасного мистецтва «ДАХ» і режисера Владислава Троїцького.
Музиканти придумали для власного стилю назву «етно-хаос». Українські народні пісні тут існують поруч з віолончеллю, ударними, театральним рухом, ритмами і інструментами, які прийшли з зовсім інших музичних традицій.
Для частини ізраїльської аудиторії DakhaBrakha може виявитися новим ім’ям. Але за межами України колектив давно став одним з найбільш впізнаваних представників сучасної української музики.
І тут особливо добре видно, про що взагалі говорять «Спроможні». Мова не про збереження фольклору під склом. Стару пісню беруть з минулого, розбирають, збирають заново — і вона несподівано починає працювати перед залом, який не знає української мови.
Після початку повномасштабної війни у таких концертів з’явився ще один сенс. Група представляє за кордоном Україну як самостійну сучасну культуру — не додаток до Росії і не територію, про яку згадують тільки після чергового ракетного удару.
Друга історія змінює тон майже повністю.
Олександра Матвійчук — українська правозахисниця, керівник Центру громадянських свобод. Організація займається захистом прав людини, розвитком демократичних інститутів і документуванням злочинів, пов’язаних з російською агресією проти України.
Тут потрібне важливе уточнення. У короткому анонсі Матвійчук названа лауреаткою Нобелівської премії миру. Формально це не зовсім точно: Нобелівську премію миру 2022 року отримав Центр громадянських свобод, який вона очолює, разом з білоруським правозахисником Алесем Беляцьким і російською організацією «Меморіал». Саме Матвійчук представляла український Центр на церемонії в Осло.
Для ізраїльського читача тема документування злочинів війни в 2026 році навряд чи звучить абстрактно. Ізраїль теж живе всередині війни, розслідувань, свідчень постраждалих, міжнародно-правових спорів і постійного питання про те, які докази залишаться після того, як закінчиться черговий день новин.
Але українська історія Матвійчук почалася не в лютому 2022-го. Центр займався фіксацією порушень, пов’язаних з російською агресією, ще після 2014 року. Тому фільм розповідає про роботу, вимірювану вже не місяцями, а роками.
Третя героїня — Богдана Півненко, українська скрипалька, педагог і керівник Національного ансамблю солістів «Київська камерата».
Вона багато років виконує українську академічну музику в Україні та за її межами. У її концертній біографії — міжнародні сцени, робота з сучасними українськими композиторами і послідовне просування творів, які за межами країни набагато менш відомі, ніж музика російської імперської і радянської традиції.
У 2025 році Півненко отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка за концертні програми попередніх років. Ізраїльському читачеві тут важливий контекст: Шевченківська премія — це не музичний конкурс і не фестивальний приз, а одна з головних державних нагород України в галузі культури і мистецтва.
Історія Півненко тому не тільки про віртуозну гру на скрипці.
Вона ще й про те, наскільки важко країні повернути власну культурну біографію після десятиліть, коли українських авторів за кордоном майже не знали, а музичну історію регіону часто розповідали через Москву і Петербург.
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency вже не перший рік стежать за тим, як цей процес стає помітним і тут, в Ізраїлі. Причому не тільки в академічній музиці: українські фільми поступово перестали бути рідкісними гостями фестивалів і перетворилися на регулярну частину місцевої культурної афіші.
Партнером показу 17 жовтня виступає Created in Ukraine — команда, яка системно привозить українське кіно в Ізраїль.
Для нашої аудиторії це вже знайома історія. Тільки у вересні НАновини розповідали про покази в Тель-Авіві і Хайфі романтичної комедії «Потяг “Червона рута”». У тому матеріалі ми детально розбирали і сам шлях Created in Ukraine: десятки українських фільмів, покази в різних містах Ізраїлю і фестиваль Ukraine Aviv.
Інший приклад — документальне кіно про музику. У Тель-Авіві і Хайфі показували «Океан Ельзи: Спостереження Шторму» — історію однієї з найвідоміших українських груп. А зовсім недавно в Ізраїлі пройшли покази фільму «Кузьма: Страшно веселий» про Андрія Кузьменка.
Тому три новели «Спроможні» не падають в ізраїльську афішу з неба. Тут вже є глядач, який приходить на українське кіно, дізнається нові імена і поступово починає бачити Україну не тільки в новинах про війну.
Саме в цьому сенсі показ на Здибанці виглядає логічно. Спочатку на екрані — люди, які роблять Україну видимою за її межами. Потім глядач виходить із залу і опиняється серед українського ярмарку, волонтерів, музики і людей, які намагаються робити приблизно те ж саме вже тут, в Ізраїлі.
Показ трьох документальних новел «Спроможні» відбудеться 17 жовтня 2026 року о 14:30.
Місце: Nothing:, HaTzorfim 29, Тель-Авів–Яффо.
У програмі:
«Спроможні. DAKHABRAKHA»
«Спроможні. Олександра Матвійчук»
«Спроможні. Богдана Півненко»
Вхід вільний. Для відвідування необхідно зареєструватися на «Українську Здибанку Вдячності».
Більше на НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю
– Стаття спочатку була опублікована на Read More – Новини Ізраїлю
Коротке гіперпосилання на цю сторінку, якщо комусь треба...
https://ukr.co.il/?p=12933
#новини #купкаізраїль